Р О З Д І Л  IX

     Реституція, про яку провіщали апостоли і пророки, мусить слідувати за викупом як справедливий та логічний результат. Згідно Божого плану забезпечення викупу, всі люди (хіба що вони свідомо опиратимуться рятівній силі Великого Визволителя) мають бути визволені з-під початкової кари, “рабства тління”, смерті. В іншому випадку викуп не приніс би користі всім.

“Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати [керувати, контролювати] і над мертвими, і над живими”. 

     Інакше кажучи, метою смерті і воскресіння нашого Господа було не просто благословення, панування та відновлення живих людей, але одержання влади або абсолютного контролю як над мертвими, так і над живими, гарантуючи блага Його викупу як одним, так і другим.*

     Він “дав Самого Себе на викуп [відповідну ціну] за всіх”, щоб благословити всіх та дати кожній людині особисте випробування на життя. Стверджувати, що Він дав “викуп за всіх”, і одночасно заявляти, що лише жменька викуплених одержить з нього якусь користь, – це абсурд. 

     Це означало б одне з двох: або Бог, прийнявши ціну викупу, несправедливо відмовився звільнити відкуплених, або Господь, відкупивши всіх, був неспроможний чи не бажав довести до кінця початковий милосердний замір.

      Незмінність божественних планів – не менше, ніж досконалість божественної справедливості та любові – відкидає і заперечує таку думку, запевняючи нас, що початковий милосердний план, основою якого був “викуп за всіх”, повністю довершиться в Божий “свій час” і принесе вірним віруючим благословенне звільнення з-під Адамового осуду і нагоду повернути права та свободи Божих синів, які існували перед гріхом і прокляттям.

Prior experience with evil will be a great advantage during the new trial.

     Завдяки передбаченому Богом викупу перше випробування людини, в результаті якого були втрачені даровані на початку благословення, в дійсності перетворилось на благословенний досвід для відданих сердець. Але той факт, що люди викуплені від першого покарання, не виключає можливості, що вони, ставши на індивідуальне випробування ради вічного життя, не  будуть виявляти послуху, а без нього нікому не буде дозволено жити вічно. 

     Людина, маючи теперішній досвід гріха та гіркоти покарання за нього, буде повністю застережена. І коли в результаті викупу їй буде дане ще одне особисте випробування – під наглядом і контролем Того, Хто так полюбив її, що віддав за неї Своє життя, Хто не хоче, щоб хтось загинув, а щоб всі навернулись до Бога і жили, – ми можемо бути певні, що лише вперто неслухняні одержать покарання другого випробування. 

     Таким покаранням буде друга смерть, з якої вже не буде ні викупу, ні визволення, бо не було б сенсу в ще одному викупі чи додатковому випробуванні. Всі вже на той час повністю зрозуміють і скуштують як добра, так і зла; всі вже відчують і зазнають Божої доброти і любові; всі вже пройдуть повне, справедливе, індивідуальне випробування на життя в найсприятливіших умовах. 

     Неможливо просити чогось більшого, і нічого більшого не буде дано. Це випробування назавжди вирішить, хто буде справедливим та святим і на тисячі випробуваннях, а хто на тисячі випробуваннях і далі буде несправедливим, грішним і нечистим.

The Adamic trial -
"As in Adam all die, so in Christ shall all be made alive."
I Corinthians 15:22

     Божий закон залишиться таким же – він не міняється. Він далі говоритиме: “Душа, що грішить, – вона помре”. Умови для людини – якщо мова йде про оточення – не будуть сприятливішими від умов та оточення в Едені. Але велика різниця полягатиме в збільшеному знанні. 

     Досвід зла, порівняний з досвідом добра, якого набуде кожний під час випробування майбутнього віку, становитиме ту перевагу, завдяки якій наслідки другого випробування так сильно відрізнятимуться від наслідків першого, і з врахуванням якої божественна Мудрість та Любов приготували “викуп за всіх” і, тим самим, забезпечили всім благословення нового випробування. 

     Вже неможливо уявити сприятливішого випробування, сприятливішого закону, сприятливіших умов чи обставин, які могли б бути приводом для ще одного викупу або наступного випробування когось за межами Тисячолітнього віку.

     Дехто приходить на світ настільки слабким і зіпсутим, що сатані – богові цього світу – неважко його засліпити і полонити гріхом, що обступає і оточує його. Під цим впливом (в більшій чи меншій мірі) є всі, і тому навіть якщо вони хочуть робити добро, то перед ними стоїть зло, яке є сильнішим через оточення і т.п. Тож добро, яке вони хотіли б робити, є майже неможливе, тоді як зло, якого вони не бажали б робити, є майже неминуче.

     Лише цим небагатьом приписані (і вони одержують через віру) всі благословення реституції, які будуть дані світу в майбутньому віці. Вони, хоч не досконалі, не відновлені в дійсності до стану, в якому був Адам, трактуються так, наче ця відмінність їм компенсується. Через віру в Христа вони вважаються досконалими, а, значить, поверненими до досконалості і божественної ласки, наче вже більше не грішники. Їхні недоліки та неминучі слабкості, компенсовані викупом, вже не лежать на них, а покриті досконалістю Відкупителя. 

     Тому випробування Церкви, завдяки її приписаному становищу в Христі, є таким же справедливим, як і випробування, яке в свій час матиме світ. Цілому світу буде дана можливість знати всю правду, і кожний, хто прийматиме її принципи та умови, не вважатиметься вже більше грішником, а вважатиметься сином, для якого призначені всі благословення реституції.

     Тоді суспільство, уряд і т.п. сприятимуть праведності, нагороджуючи віру та послух, і караючи гріх. Сьогодні ж, під владою князя цього світу, випробування Церкви проходить в обставинах, несприятливих для  праведності, віри і т.д. Але ми розуміємо, що ця різниця має бути компенсована Церкві нагородою слави і честі божественної природи, в додатку до дару вічного  життя.

     Страждання лише супроводжує її, і багато людей переносять цю кару лише з незначним стражданням або й зовсім без нього. Крім того треба пам’ятати, що коли Адам втратив життя, він втратив його назавжди, і серед його нащадків ніколи не було здатного спокутувати його вину, ні повернути втрачену спадщину. Все людство є або мертвим, або вмираючим. 

     І якщо воно нездатне спокутувати своєї вини перед смертю, то, звичайно, не може цього зробити, будучи мертвим – не існуючи. Карою за гріх не була просто смерть, з подальшим привілеєм та правом повернутись до життя. У винесеному вироку не було навіть натяку на звільнення (1 М. 2: 17). 

     Тому реституція є виявом дарованої благодаті, ласки з боку Бога. Як тільки було накликане покарання – ще під час його винесення, – вже була відчутна щедра Божа ласка, а коли вона буде реалізована, то виявить Божу любов повністю.

     Адже тоді вже багато людей померли без благословення, а інші продовжували вмирати без нього. Проте обітниця й надалі залишається в силі: всі будуть благословенні, коли прийдуть часи реституції або відпочинку (Дії 3: 20).

      Більше того, оскільки благословення свідчить про ласку (а Божа ласка була забрана і замість неї, через гріх, прийшло Його прокляття), то ця обітниця майбутнього благословення означала усунення прокляття і, відповідно, повернення Його ласки. 

     Також вона означала, що або Бог змилується, змінить Своє рішення і очистить людство від вини, або в Нього є якийсь план, згідно якого воно може бути відкуплене шляхом понесення покарання людини кимсь іншим.

Abraham and Isaac

     Це було показано Аврааму в дуже важливому образі: син Авраама, в якому зосереджувалось обіцяне благословення, спочатку мав стати жертвою, перш ніж благословити, і Авраам одержав його із мертвих в образі (Євр. 11: 19).

     Він міг би міркувати: 

“Якщо Бог змінив Свою думку раз, то чому б Йому не змінити її знову? Якщо Він не наполягає на проклятті смерті, то чи буде Він наполягати на обіцяній ласці й благословенні?” 

     Але Бог не залишає нас в такій непевності. Він дає нам достатній доказ як Своєї справедливості, так і незмінності. Він не міг очистити винних, хоч і любив їх так сильно, що “Сина Свого не пожалів, але відав Його [на смерть] за всіх нас”.

     Як все людство було в Адамі, коли він був засуджений, і через нього втратило життя, так, коли Ісус “дав Самого Себе на викуп за всіх”, Його смерть включала можливий ненароджений рід в Його стегнах. Таким чином, в руки справедливості була передана повна оплата, відповідна ціна за всіх людей, яка буде застосована “свого часу”. А Той, Хто ось так всіх купив, має повне право відродити всіх, хто через Нього приходить до Бога. 

     Це твердження зрозуміле: всім, хто розділив смерть через Адамів гріх, будуть даровані привілеї життя від нашого Господа Ісуса, Котрий помер за них і через жертву замінив Адама перед лицем порушеного закону, віддавши “Самого Себе на викуп за всіх”. Він помер, “щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних” (1 Петр. 3: 18).

     Проте ніколи не треба забувати, що у всьому, що Бог приготував для нашого роду, фактором в отриманні щедро дарованих божественних милостей визнається саме людська воля. Дехто не помічає цієї важливої риси при вивченні щойно процитованого вірша (Рим. 5: 18, 19). 

     Але Апостол стверджує, що як вирок осуду поширився на все насіння Адама, так через послух нашого Господа Ісуса Христа планові Отця, через Його жертву за нас, на всіх поширився щедрий дар – дар прощення, який, якщо його прийняти, стане оправданням або основою для вічного життя. 

     І “як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішниками, так і через послух Одного багато-хто стануть [не стали] праведними”. Якщо б сам викуп робив нас праведними, без нашого прийняття його, то тоді справді було б написано: ‘через послух Одного багато-хто стали праведними’.

"He is risen."

     Так само, як з Його боку було б несправедливим дозволити нам уникнути винесеного вироку раніше наданого відшкодування, так і тут Він дає нам зрозуміти, що було б несправедливо, якби Він хотів перешкодити нашій реституції, оскільки Він Сам влаштував так, що наше покарання було заплачене за нас. 

     Та сама незмінна справедливість, яка засудила колись людину на смерть, сьогодні є запорукою звільнення всіх тих, хто, визнаючи свої гріхи, шукає життя через Христа. “Бог Той, що виправдовує. Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, – Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас” (Рим. 8: 33, 34).

     Цим сповнена кожна обітниця, дана Ним. Кожна образна жертва вказує на велику і достатню жертву – на “Агнця Божого, що на Себе гріх світу бере”, Котрий є “ублаганням [відшкодуванням] за наші гріхи [Церкви], і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу” (Ів. 1: 29; 1 Ів. 2: 2). Оскільки смерть є карою, платою за гріх, то ця кара свого мусить часу бути знята, коли гріх буде скасований. Всякий інший погляд був би нерозсудливим і несправедливим. 

     Той факт, що відродження всього втраченого в Адамі ще не відбулось, хоча з часу смерті нашого Господа минуло майже два тисячоліття, так само не є аргументом проти реституції, як і факт, що перед смертю Господа минуло чотири тисячоліття, не є доказом, що Бог не запланував відкуплення ще перед заснуванням світу. І дві тисячі років після смерті Христа, і чотири тисячі до неї були часом, призначеним для виконання інших частин праці приготування до “часів реституції всього”.

Each for himself will have a full chance to prove, by obedience
or disobedience, his worthiness
or unworthiness of life everlasting.

     Деякі засліплені повністю, а деякі – частково богом цього світу, і вони повинні бути вилікувані як від сліпоти, так і від смерті, щоб кожний особисто мав абсолютний шанс доказати (через послух або непослух), гідний він чи не гідний вічного життя. Тоді ті, хто виявиться негідним життя, знову помруть – вже другою смертю, з якої не буде відкуплення, а, значить, не буде і воскресіння. 

     Смерть, що приходить через Адамів гріх, а також всі недоліки, викликані нею, будуть усунені завдяки відкупленню, яке є в Христі Ісусі. Але смерть, що є результатом особистого свідомого відступництва, буде остаточною. Для такого гріха немає прощення, і покарання за нього – друга смерть – буде вічним. Це  не буде вічне вмирання, а вічна смерть – смерть, яку вже не перерве воскресіння.

The redemption through Christ is to be as far-reaching as the sin of Adam.

     Тому всі, хто був засуджений і постраждав через одну людину, “свого часу” обов’язково зможуть стати вільними від всіх тих бід, що є по вині іншого. Але цього біблійного аргументу не зможе зрозуміти той, хто не погоджується з твердженням Святого Письма, що платою за гріх є смерть – припинення існування. 

     Ті, хто вважає смерть життям в муках, не лише нехтують значенням слів-антонімів “смерть” і “життя”, але й заплутуються в двох абсурдах. Хіба ж не абсурд вважати, що за якийсь гріх Бог зробив би Адамове існування в муках вічним, а особливо за такий порівняно незначний проступок, як споживання забороненого плоду. 

     Дальше, якщо наш Господь Ісус відкупив людство, помер замість нас, став нашим викупом, пішов на смерть, щоб ми могли звільнитись від неї, то хіба не очевидно, що смерть, яку Він переніс за несправедливих, була точно того ж роду, що й смерть, до якої було засуджене все людство? Хіба Він терпить вічні муки за наші гріхи? А якщо ні, то так само, як Він помер за наші гріхи, так і карою за наші гріхи була смерть, а не життя в якомусь значенні чи стані.

Чи реституція можлива на практиці?

     Деякі припускають, що коли б воскресли мільярди померлих, то на землі для них не вистачило б місця, а якби й вистачило, то земля не була б в стані прогодувати таку велику популяцію. Деякі навіть стверджують, що наша земля – це одне суцільне кладовище, і якщо розбудити всіх померлих, то вони топтатимуть один одного через брак місця.

      Давайте далі будемо щедрими і рахуватимемо на одне століття три покоління, або тридцять три роки на одне покоління (хоча згідно 5 розділу Книги Буття від Адама до потопу – період тисяча шістсот п’ятдесят шість років – було лише одинадцять поколінь, що дає приблизно сто п’ятдесят років на кожне покоління). 

     Тепер подивимось: шість тисяч років – це  шістдесят століть; три покоління на кожне століття дають нам сто вісімдесят поколінь від Адама, а помноживши їх на один мільярд чотириста мільйонів людей, одержимо двісті п’ятдесят два мільярди (252 000 000 000) – загальне число нашого роду від створення до теперішнього часу. Але цей підрахунок дуже вільний і, напевне, більше, ніж вдвічі перевищує реальне число.

     Тож площа Техасу становить шість трильйонів шістсот сім мільярдів сто вісімдесят мільйонів вісімсот тисяч (6 607 180 800 000) квадратних футів. 

     Беручи десять квадратних футів за площу, яку займає кожне мертве тіло, ми переконуємося, що Техас, як кладовище, вмістив би при такій оцінці шістсот шістдесят мільярдів сімсот вісімнадцять мільйонів вісімдесят тисяч (660 718 080 000) тіл, або майже втричі більше від нашого завищеного числа членів людського роду, що жили на землі.

     А острів Ірландія (площею тридцять дві тисячі квадратних миль) міг би вмістити більше, ніж вдвічі від загального числа людей, які жили на землі – навіть при наших завищених підрахунках.

Реституція проти еволюції.

     Дехто може доводити, що свідчення Святого Письма відносно реституції людства до початкового стану не погоджується з висновками науки та філософії, які, на вигляд переконливо, вказують нам на вищий інтелект цього двадцятого століття. 

     Вони висувають це як незаперечний доказ того, що первісній людині, в порівнянні, дуже бракувало розумових здібностей, які, твердять вони, є результатом розвитку. З цієї точки зору реституція до початкового стану була б далеко не бажаною і, звичайно, протилежною благословенню.

“Якщо Адам взагалі впав, то він впав догори, і чим більше й швидше ми падаємо від початкового стану, тим краще для нас і для всіх, кого це стосується”.

     Але давайте не будемо робити поспішних висновків, ніби цю філософію неможливо спростувати, бо якби нам прийшлося відкидати доктрини апостолів про походження гріха та смерті і про реституцію до першої досконалості, тоді, щоб бути до кінця чесними, нам прийшлось би повністю відкинути і їхні свідчення по кожному питанню як ненатхненні, а, значить, без особливої ваги та авторитету. 

     Отже, давайте в світлі фактів стисло проаналізуємо цей погляд, що набирає популярності, і подивимось, наскільки глибока його філософія.

     “Спочатку людина була на такій стадії існування, коли переважала її тваринна природа і вона керувалася в основному фізичним. Потім вона поволі розвивалась від одного стану до іншого, і сьогодні пересічна людина досягла такого рівня, на якому, можна сказати, починає керуватися розумом. 

     Отже, цей вік можна вважати й назвати Віком Розуму. Розум є рушієм великих звершень сьогодення. Розум переймає віжки правління, підкорюючи елементи землі, повітря та води. 

     Людині стають доступні всі фізичні сили, і повільно, але впевнено вона отримує таку владу в області природи, що стає зрозуміло, що в кінцевому результаті вона зможе, повторюючи слова Олександра Зелкірка, вигукнути: 

“Я монарх всього того, що бачу”.

     Також слід пам’ятати, що хоч треба схвально ставитись до наукових досліджень і зважати на їхні гіпотези, все ж їхні висновки в жодному разі не є непомильними. 

     І не дивно, що наука тисячу разів доказувала хибність власних теорій, бо ми пам’ятаємо, що справжній вчений є лише студентом, який в різних несприятливих обставинах, борючись з майже нездоланними труднощами, намагається дізнатись з великої Книги Природи історію і долю людини та її дому.

Geneva Bible

“Закону і свідоцтва. Якщо вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої” (Іс. 8: 20).

     Точне знання обох цих книг підтвердить їх гармонійність. Але поки ми не маємо такого знання, Боже Об’явлення повинно взяти першість і стати для Божих дітей критерієм, за яким слід оцінювати ймовірні відкриття схильних помилятися людей.

Можливо згодом ми переконаємось, що винаходи та вигоди, загальна освіта і ширше розповсюдження та зростання знань не є ознакою більшої розумової здатності, а більш сприятливих обставин для застосування розуму. 

     Ми не згідні з тим, ніби сьогодні розумова здатність більша, ніж в минулих віках. Але ми цілком признаємо, що завдяки сприятливим обставинам на сьогоднішній день використання розумової здатності людей є більше поширеним, ніж в  будь-якому іншому періоді, а тому є набагато помітнішим. 

     Хіба учні цього “Віку Розуму”, вивчаючи живопис і скульптуру, не звертаються до великих майстрів минулого? Хіба цими діями вони не визнають силу розуму, оригінальність задуму і гідну наслідування майстерність? 

     Хіба сьогоднішній “Вік Розуму” не копіює в своїй архітектурі оригінальні задуми минулих віків? Хіба оратори і логіки цього “Віку Розуму” не вивчають і не наслідують методів та силогізмів Платона, Аристотеля, Демосфена та інших мислителів минулого? 

     Хіба багато-хто із сьогоднішніх публічних ораторів не могли б позаздрити мові Демосфена чи Аполлоса, а тим більше ясним логічним здібностям апостола Павла?

     А що скажемо про Мойсея, який “був навчений всієї мудрості єгипетської”? Дані ним закони послужили фундаментом законів всіх цивілізованих народів і досі вважаються втіленням дивовижної мудрості.

The amazing
Great Pyramid

     Вона наводить такі точні дані, добитися яких сьогодні навіть при допомозі сучасних засобів можна лише з приблизною точністю. Вона несе настільки дивовижну і чітку інформацію, що деякі найвідоміші астрономи світу без вагань заявили про її божественне походження. І навіть якби еволюціоністи нашого “Віку Розуму” визнали її божественний задум і надлюдську мудрість, то їм все одно прийшлось би визнати, що вона збудована людьми. 

     А факт, що в ті далекі дні були люди, які володіли розумовими здібностями, щоб реалізувати таке божественне завдання, яке сьогодні мало-хто міг би виконати навіть зі взірцем перед собою та всіма сучасними науковими засобами під рукою, доказує, що наш “Вік Розуму” виявляє більше зарозумілості, ніж на це дозволяють обставини і факти.

     Надіємось, що ми зможемо відповісти на це логічно і відповідно до Святого Письма. Винаходи і відкриття, які сьогодні виявляються такими цінними і які вважаються доказом “Віку Розуму”, є дійсно дуже сучасними. Майже всі вони з’явилися в минулому столітті, а найважливіші з них належать до останніх шістдесяти років (видано в 1886 р. – Ред.). 

     Йдеться про використання пари та електрики в телеграфі, на залізниці, в пароплавстві та в устаткуванні різних технічних галузей. Отже, якщо це є доказом зростання розумової здатності, то “Вік Розуму” мусить лише починатися, і логічно насувається висновок, що в наступному столітті різноманітні чудеса стануть повсякденним явищем. Але при такому коефіцієнті росту, чим це закінчиться?

Discoveries are often made
by "accident."

      Ми абсолютно не хочемо принизити цей дуже корисний і шанований клас публічних слуг, коли говоримо, що лише менша його частина є людьми з великими розумовими здібностями. Деякі з найрозумніших людей світу, найглибші мислителі, не є винахідниками в області механіки. 

     А деякі винахідники до такої міри інтелектуально ліниві, що всім дивно, як вони взагалі натрапили на зроблені ними відкриття. Великі джерела енергії (електрика, сила пари і т.п.), які багато людей роками відпрацьовують, застосовують та знову і знову удосконалюють, в основному були відкриті чисто випадково, без затрати значних розумових зусиль та, порівняно, без пошуку.

Gutenberg Press

The invention
of printing began the increase of knowledge.

Modern inventions indicate sharper perception and increased education, but NOT increased
brain capacity.

     З книгами більше поширилася освіта і, нарешті, загальні школи. Школи і коледжі не збільшують людських здібностей, але вони справді сприяють ширшому застосуванню розумової діяльності, допомагаючи тим самим розвинути вже існуючі здібності. По мірі того, як знання стає загальнішим, а книги доступнішими, покоління, на долю яких це припадає, мають неабияку перевагу над своїми попередниками. 

     І не тільки в тому, що замість одного мислителя в минулому сьогодні є тисяча, які спонукають і стимулюють один одного своїми пропозиціями, але й в тому, що завдяки книгам кожне наступне покоління має об’єднаний досвід минулого в додаток до власного досвіду. 

     Освіта й достойний порив, що її супроводжує, ініціативність та бажання набути відомості й достатку, при сприянні висвітлення і характеристики винаходів в щоденній пресі, прояснили і стимулювали пізнавальні можливості людини, зробивши кожного готовим відкривати чи винаходити – при можливості – щось для добра й користі суспільства. 

     Тому ми думаємо, що сучасні винаходи – якщо на них дивитись з чисто людської точки зору – говорять не про збільшення розумової здатності, а про гостріше сприйняття завдяки природним причинам.

"Many shall run
to and fro"

"Knowledge shall
be increased"

"A time of trouble such as never was"

     Згідно об’явленого в Його Слові плану Бог вирішив дозволити гріху та горю правити світом й гнобити його протягом шести тисяч років, а тоді в сьомому тисячолітті відновити все та викорінити зло – знищити його разом з наслідками через Ісуса Христа, Якому Він заздалегідь доручив виконання цієї праці. 

     Отже, коли шість тисяч років панування зла почали наближатись до завершення, Бог дозволив на сприятливі для відкриттів обставини у вивченні Його Книги Об’явлення і Його Книги Природи, а також в приготуванні механічних та хімічних засобів, потрібних для благословення і підняття людства під час Тисячолітнього віку, який незабаром має бути запроваджений. 

     Про те, що це було Божим планом, чітко говорять пророчі слова: 

“А ти, Даниїле, заховай ці слова і запечатай цю книгу аж до часу кінця; [тоді] багато бігатиме туди і сюди, і так розмножиться знання [не здібності]”; 

“і ніхто із несправедливих не зрозуміє [Божого плану і шляху], але мудрі зрозуміють”;

 “і буде такий час горя, якого не було ніколи, відколи були люди, аж до цього часу” (Дан. 12: 1, 4, 10 – переклад Короля Якова).

     Але варто пам’ятати, що метою Божого плану було дати людям до кінця усвідомити прокляття, щоб пізніше, коли на всіх зійдуть благословення, в них вже не залишилося жодних сумнівів щодо невигідності гріха. 

     Більше того, Бог передбачив і провістив те, чого світ досі не усвідомив, а саме: Його найкращі благословення призвели би і викликали би ще більші нещастя, якби їх одержали люди, чиї серця не узгоджуються зі справедливими законами Всесвіту. 

     В кінцевому результаті буде видно, що Божий дозвіл на теперішнє збільшення благословень є практичним уроком в цій темі – уроком, який може служити прикладом цього принципу всю вічність – як ангелам, так і відродженому людству. Як таке можливе? Ось наші припущення:

The poor
are poorer.

     А якщо врахувати неоднакові індивідуальні здібності людей, то зрозуміло, що можливий лиш один варіант, в якому результат винаходу такої працезбережувальної техніки (після метушні і азарту, викликаних виробництвом тої техніки) обов’язково зробить багатих багатшими, а бідних біднішими. 

     Є очевидною тенденція до монополізму і до самозвеличення, що служить інтересам безпосередньо тих, чиї здібності й природні переваги і так вже є найсприятливішими.

"Day of Preparation"

     Безділля – найшкідливіша річ для грішних істот. Якби не потреба трудитись в поті лиця, зіпсуття нашого роду було б набагато швидшим, ніж нині. Безділля – мати зла. Слідом за ним обов’язково йде розумова, фізична та моральна деградація. 

     Божа мудрість і доброта проявились у стримуванні цих благословень до відповідного часу для їх запровадження в якості приготування до Тисячолітнього царювання благословень. Під контролем надприродного уряду Божого Царства не лише будуть порівну розділені між людьми всі благословення, але і їх дозвілля буде так впорядковане і скероване цією ж надприродною владою, що сприятиме формуванню доброчесності і підштовхуватиме до зростання розумової, моральної і фізичної досконалості. 

     Теперішньому розмноженню винаходів та інших благословень зростаючого знання дозволено відбуватись в цей “день приготування” настільки природнім чином, що люди тішать себе думкою, ніби причиною цього є “Вік Розуму”. 

     Але йому в значній мірі буде дозволено звершитись таким способом, який, без сумніву, дуже розчарує цих мудрих філософів. Це якраз збільшення цих благословень вже починає наводити на світ такий час горя, якого не було, відколи існують люди.

     Ріст знання не тільки дав світу чудову працезбережувальну техніку і зручності, але й привів до розвитку медицини, внаслідок чого тисячам продовжено життя. Він настільки просвітив людство, що війна – ця різанина людей – стає менш популярною, і таким чином є врятовані тисячі інших, щоб далі розмножувати людський рід, який сьогодні зростає так швидко, як, напевне, ще не зростав за всю історію.

      Отже, хоч людство швидко збільшується, потреба в його праці пропорційно зменшується. Перед філософами “Віку Розуму” стоїть проблема, як забезпечити працею і засобами існування цей великий і швидко зростаючий клас, без послуг якого (значною мірою витіснених технікою) можна обійтись, але потреби й прагнення котрого не знають обмежень. Вирішення цієї проблеми – що, зрештою, змушені визнати філософи – є не під силу їх розумовим здібностям.

     В цей же час подібне самолюбство, в поєднанні з інстинктом самозбереження і з більшим усвідомленням власних прав, наповнюватиме рішучістю та запалюватиме представників бідніших класів. І результат цих благословень на якийсь час виявиться жахливим – час такого горя, якого справді не було, відколи існують люди. 

     А все тому, що людина в своєму зіпсутому стані не може належно користуватися цими благословеннями без керівництва і контролю. І доки Тисячолітнє царювання не перепише Божого закону у відновленому людському серці, людина не зможе користуватись повною свободою без шкоди чи небезпеки.

     І коли “повстане” владний Князь Миру, настане великий спокій. Тоді розлючені й воюючі елементи визнають авторитет “Помазанця Єгови”, “і з’явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло”. І в Христовому царюванні, розпочатому таким чином, “поблагословляться всі народи землі”.

     Слава Богу, що в час загального розквіту знань Він покерував так, щоб Його діти не були “безплідними для пізнання Господа” і в усвідомленні Його планів. І за допомогою цього усвідомлення Його Слова та планів ми в змозі розпізнати і протистояти пустим філософіям та безглуздим людським традиціям, які суперечать Божому Слову.

     Про все це ясно навчає Святе Письмо – від початку й до кінця, – і все це абсолютно суперечить теорії еволюції,; або, точніше, таке “базікання... знання, неправдиво назване так”, є в гострому і непримиримому протиріччі з Божим Словом.

Твій ґрунт покриє зелень вічна й пишна.

Долини й гори, заспівайте гучно пісню!

Вже скелі ці не викличуть жалю повіки,

Ні жарту атеїста, ні насмішки.

Піски врожай дадуть десятикратний,

Й тернове поле там Еденом зможе стати.

Вже й зараз бачимо, як всюди над землею 

Могутній ангел силою своєю

Видіння ясне про грядущу владу

Показує – ворота кожні, кожну башту –

Печатки усуває, що ще залишились,

Щоб Лев твій, Юда, царював у силі.

Гебер