Judg8Ukrain

Jesus2StainGl.jpg (4683 bytes)

“БОГ визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив” – “Ісуса Христа, праведного”.

“Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові” (Дії 17: 31; 1 Ів. 2: 1; Ів. 5: 22).

Існує дуже неясне та невизначене уявлення про день суду. В основному вважають, що Христос прийде на землю і, сидячи на великому білому троні, збере і вишикує перед Собою всіх святих та грішних, щоб їх судити, на фоні великих природних катаклізмів – землетрусів, відчинення гробів, розколення скель, падіння гір.

Тремтячі грішники будуть приведені з глибин вічного горя, лише щоб ще раз почути про свої гріхи і знову повернутись до вічного й немилосердного вироку. А святі повернуться з небес, щоб стати свідками нещастя і розпачу засуджених, щоб ще раз почути рішення відносно власної справи і щоб повернутись назад.

Згідно поширеної теорії, всі одержують свій вирок чи нагороду при смерті; а цей суд, який для відмінності називають переважно загальним судом, є лише повторенням першого, хоч абсолютно незрозуміло для чого, оскільки стверджується, що кінцеве і незмінне рішення виноситься при смерті.

Is the
Day of Judgment
a 24-hour day?

Вважається, що на цю колосальну працю суду мільярдів людей відведений всього двадцятичотирьохгодинний день. Недавно перед збором в Брукліні була проголошена промова, яка виразила загальний погляд на цю тему. В ній була спроба детально описати працю Судного Дня, яка мала б завершитися в межах одного буквального дня.

Figurative language

Sheep3.jpg (4123 bytes)
Parable of the
Sheep and Goats

Таке поняття дуже необдумане і абсолютно не відповідає натхненому Слову. Воно випливає з надто буквального пояснення Господньої притчі про вівці та козли (Мт. 25: 31-46). Воно демонструє, як безглуздо намагатися буквально пояснювати образну мову.

Притча ніколи не буває точним викладенням, а лише ілюстрацією правди за допомогою чогось, що в багатьох відношеннях до неї подібне. Якщо б ця притча буквально описувала те, як відбуватиметься суд, то вона стосувалась би буквальних овець та козлів – так, як в ній написано, – а аж ніяк не людей.

Тож давайте розглянемо тепер і більш Біблійний, і тверезіший погляд на працю та результат призначеного Богом великого Судного Дня, з логічними та Біблійними висновками котрого мають погодитись і таки погоджуються всі притчі та образи.

Judgment
includes a trial,
and a decision
based on the trial.

Вираз “суд” означає щось більше, ніж просто винесення вироку. Він включає як ідею випробування, так і рішення, основане на цьому випробуванні. І це стосується не лише українського слова “суд”, але й грецького, з якого воно перекладене.

"Day"
can represent
a period of time.

God2F.jpg (3876 bytes)

Хоча вираз “день” (як в Святому Письмі, так і в звичайній мові) найчастіше вживається для окреслення дванадцятигодинного або двадцятичотирьохго-динного періоду, в дійсності він означає якийсь визначений або особливий період часу. Наприклад, ми говоримо про день Ноя, день Лютера, день Вашингтона.

Так в Біблії “днем” названий весь період творення – ми читаємо про “день, як Господь Бог создав небо та землю” (1М. 2: 4) – довгий, визначений період. Далі ми читаємо про “день випробування на пустині” – сорок років (Євр. 3: 8, 9), про “день спасіння” (2 Кор. 6: 2), а також про “день помсти”, “день гніву” та “день горя” – вирази, що відносяться до сорокалітнього періоду при закінченні Єврейського віку і до подібного періоду горя в кінці Євангельського віку.

Читаємо ще про “день Христа”, “день суду” і “Його день” – вирази, що стосуються Тисячолітнього віку, коли Месія царюватиме, керуватиме та судитиме світ по справедливості, даючи випробування й виносячи вирок.

Про цей період написано, що Він судитиме по правді весь світ і Свого дня покаже, Хто блаженний і єдиний Цар над царями та Пан над панами (Дії 17: 31; 1 Тим. 6: 15).

Як хтось може вважати цей судний день дванадцятигодинним або двадцятичотирьохгодинним, одночасно признаючи ширше значення слова “день” в інших подібних випадках, – зрозуміти важко. Залишається лише припустити, що такі люди керуються традицією, а не відповідними доказами чи вивченням.

There is more than one Judgment Day
in the Scriptures.

Якщо хтось уважно розгляне в повній Біблійній Симфонії значення Дня Суду і зверне увагу на природу та об’єм праці, що має виконуватись протягом того часу, він відразу зрозуміє безглуздя загальноприйнятого погляду і необхідність надати виразу “день” його ширше значення.

The world’s first Judgment Day
was in Eden.

Хоч Святе Письмо говорить про великий суд або день випробування як про майбутнє, показуючи, що маси людей матимуть в той день своє повне випробування та остаточний вирок, воно також навчає, що були й інші судні дні, під час яких на випробуванні були певні вибрані класи.

Перший великий суд (випробування і вирок) відбувся на початку, в Едені, коли все людство, представлене в своєму голові, Адамі, випробовувалось перед Богом. Результатом того випробування був вердикт: винний, неслухняний, негідний життя, за що була накладена кара смерті – “вмираючи, помреш” (1М. 2: 17 – див. Симфонію Стронга).

Тож “в Адамі всі вмирають”. Той випробувальний термін в Едені був першим судним днем світу, і з того часу виконується вирок Судді (Єгови).

Grave5.jpg (3782 bytes)
Every funeral procession demonstrates the death sentence.

Death is
like a sleep;
Resurrection is like an awakening.

Lazarus.jpg (4477 bytes)
"Lazarus,
Come Forth!"

“Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку... неправду”. Це можна побачити в кожній похоронній процесії. Кожний гріб цьому свідок. Відчувається це і в кожному стражданні та болі, що ми зазнаємо, а все це є наслідком першого випробування і вироку – справедливого вироку Бога, що ми не гідні життя та благословень, дарованих людині на початку, коли вона була слухняною і подібною до Бога.

Але людство має бути звільнене з-під вироку того першого випробування завдяки одній жертві за всіх, даній великим Відкупителем. Всі мають бути визволені з гробу і з-під вироку смерті – знищення, – яку, з огляду на це відкуплення, вже не треба вважати смертю в повному, вічному значенні того слова, а скоріше тимчасовим сном, бо Тисячолітнього ранку всіх розбудить Життєдавець, Котрий всіх відкупив.

Поки що лише Церква віруючих в Христа в певному значенні звільнилася або “утекла” від цього первісного вироку й покарання. Її звільнення ще не стало дійсним, воно лише вважається таким через віру. “Надією бо ви спаслися”. Дійсне визволення з-під цієї кари смерті (під яку ми підпали в Адамі і з якої звільняємось, входячи в Христа) ми отримаємо тільки в ранок воскресіння, коли з радістю пробудимось в подобі нашого Відкупителя.

Але факт, що ми, усвідомивши милосердний Божий план в Христі, “утекли від пожадливого світового тління” (яке ще є у світі), абсолютно не доказує, що ніхто інший не матиме в майбутньому надії на звільнення; він, скоріше, свідчить про протилежне, адже ми є “первістками Богові” серед Його створінь.

Наша “втеча” від смерті в Адамі до життя в Христі дає лише уявлення про визволення всіх бажаючих вийти з рабства тління [смерті] на свободу життя, належну всім тим, кого Бог признає дітьми.

Всі бажаючі зможуть звільнитись від смерті і жити, не дивлячись на відмінності природ, які Бог передбачив для Своїх дітей на різних рівнях існування. Євангельський вік – це день випробування на життя чи смерть для тих, хто покликаний до божественної природи.

Another
Judgment Day
has been provided.

Jesus11Death.jpg (10555 bytes)

Але Бог призначив день, в якому судитиме світ. Як таке можливе? Невже Він змінив Свою думку? Невже Він прийшов до висновку, що Його рішення у випробуванні першої людини і загальний вирок був несправедливим, надто суворим, і тому тепер вирішив судити світ індивідуально? Ні.

Якщо б так було, то ми так само не мали б гарантії справедливого рішення в майбутньому випробуванні, як і в минулому?

Бог аж ніяк не вважає Своє рішення в першому суді несправедливим, просто Він приготував викуплення від покарання першого суду, щоб у сприятливіших умовах дозволити ще один суд (випробування) для всього людства – всіх, хто вже матиме тоді досвід гріха та його наслідків. Бог не змінив ані йоти в Своєму початковому задумі, який Він сформував ще перед початком світу.

Господь ясно нам говорить, що Він не змінюється і жодним чином не виправдає винного. Він вимагатиме повного покарання, яке справедливо виніс. І те повне покарання поніс Відкупитель або замісник, якого передбачений Самим Богом, – Ісус Христос, Який “за благодаттю [ласкою] Божою смерть скуштував зо всіх”.

Наш Господь, забезпечивши Своїм власним життям викуп за Адамів рід, має право ще раз запропонувати всім життя. Для Церкви така пропозиція дана під Заповітом жертви (Пс. 50: 5; Рим. 12: 1), а для світу вона буде під Новим Заповітом (Рим. 14: 9; Євр. 10: 16; Єр. 31: 31).

Далі ми дізнаємось, що Суддею цього індивідуального випробування, яке Бог дасть світові, буде Христос, Котрого Єгова удостоїть такої честі за Його послух аж до самої смерті для нашого відкуплення.

Бог високо підніс Його – аж до божественної природи, – щоб Він міг бути Князем і Спасителем (Дії 5: 31), щоб міг визволити зі смерті та поставити на суд всіх відкуплених Його дорогоцінною кров’ю. Бог передав весь суд Синові, віддавши Йому всяку владу не небі і на землі (Ів. 5: 22).

The Judgment Day – nothing to dread.

The character of Jesus guarantees
a just and
merciful trial.

Тому саме цей високо піднесений і прославлений Христос, Котрий так полюбив світ, що віддав Своє життя як ціну викупу, буде Суддею світу в обіцяному майбутньому випробуванні. З цією метою Сам Єгова призначив Його на цю службу.

Оскільки про це так ясно говорить Писання, то немає жодної причини для страху. Навпаки, всі мають великий привід радіти, очікуючи Судного Дня.

Сам характер Судді є достатньою гарантією того, що суд буде справедливим та милосердним, з належним врахуванням немочей кожного, аж поки всі бажаючі та слухняні не повернуться до початкової досконалості, втраченої в Едені.

There will be justice and relief for the oppressed.

Samson.jpg (5613 bytes)
Samson,
a Judge of Israel

Slavery.jpg (21054 bytes)
Egyptian Slavery

В стародавні часи суддя був тим, хто здійснював правосуддя й допомагав пригнобленим. Зверніть увагу, наприклад, як Ізраїль, гноблений ворогами через його провини перед Господом, час від часу повертав свободу та благословення саме завдяки тому, що були поставлені судді.

Читаємо: “І кликали Ізраїлеві сини до Господа, і Господь поставив... рятівника... Отніїла... І був на ньому Дух Господній, і судив він Ізраїля. І вийшов він на війну... І була сильна рука його... І мав край мир сорок років” (Суд. 3: 9-11).

Отже, хоч світ вже довгий час знаходиться під владою та гнітом противника, сатани, все ж Той, Хто платить за гріхи всіх людей Своєю дорогоцінною кров’ю, невдовзі візьме в Свої руки велику владу і царювання. Він визволить і судитиме тих, кого полюбив настільки, що відкупив.

З таким висновком погоджуються всі пророчі свідчення. Написано: “Він за справедливістю буде судити вселенну і народи по правді!” (Пс. 98: 9)

wpe6A6.jpg (3883 bytes)

The reign of Christ will be to
educate, train, and discipline man.

Adam forfeited life by his disobedience.

Цей майбутній суд базуватиметься на точно таких же принципах, як і перший. Буде даний той же закон послуху з такою ж нагородою життя та з таким же покаранням смерті. І як перше випробування мало початок, процес і закінчення – вирок, так буде і з другим: вироком для праведних буде життя, а для неправедних – смерть. Друге випробування буде сприятливішим, ніж перше, завдяки досвіду, набутому внаслідок першого випробування.

На відміну від першого, друге випробування полягатиме в тому, що кожна людина повинна буде вистояти у випробуванні сама за себе, а не за когось іншого. Ніхто більше не вмиратиме за Адамів гріх або через успадковану недосконалість.

Вже не говоритимуть: “Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах, бо кожній людині, що їсть недоспіле, оскома впаде на зуби”, “душа, що грішить, – вона помре” (Єз. 18: 4; Єр. 31: 29, 30).

І тоді зі світом буде так, як зараз є з Церквою: людину судитимуть не за те, чого в неї немає, а за те, що в неї є (2 Кор. 8: 12). Під правлінням Христа людство поступово навчатиметься, вправлятиметься та виховуватиметься, доки не досягне досконалості. Після досягнення досконалості від людей вимагатиметься досконала гармонія з Богом.

Кожний, хто не виявлятиме тоді повного послуху, буде засуджений як негідний життя і знищений. Гріх, який через Адама приніс смерть всьому людству, був просто одним непокірним вчинком, але через той вчинок Адам втратив свою досконалість. Бог мав право вимагати від нього повного послуху, оскільки той був створений досконалим.

І цього Він вимагатиме від всіх людей, коли завершиться величне діло їх відродження. Ніхто тоді не зможе мати вічного життя, якщо йому навіть в найменшій степені бракуватиме досконалості. Відступити тоді від досконалості означатиме свідомо грішити проти повного світла та досконалих можливостей.

Кожний, хто добровільно грішитиме проти повного світла і можливостей, загине другою смертю. Якщо хтось протягом того віку випробування, під всім його блиском світла, відштовхне запропоновані йому ласки і за сто років не зробить жодного кроку до досконалості, він вважатиметься негідним життя і буде “відтятий” – хоч в сто років він буде ще в періоді порівняного дитинства.

Про цей день написано: ”Сторокий помре, як юнак, а грішник і в віці ста літ буде проклятий” (Іс. 65: 20).

Отже всі повинні мати щонайменше сто років випробування. І якщо вони не будуть настільки впертими, щоб відмовлятись від поступу вперед, то їхнє випробування продовжуватиметься весь день Христа і досягне своєї кульмінації лише в його кінці.

The parable
of the sheep
and the goats

Sheep5.jpg (5417 bytes)

Завершення майбутнього суду світу ясно показане в притчі про овець та козлів (Мт. 25: 31-46), в Об. 20: 15; 21: 8 і в 1 Кор. 15: 25. Ці та інші вірші показують, що при його закінченні ці два класи будуть повністю розділені – на слухняних і неслухняних, на згідних з буквою та духом Божого Закону, і на незгідних з ними.

Одні ввійдуть у вічне життя, другі ж будуть віддані смерті, знищенню (“другій смерті”) – той самий вирок, що і в першому суді, з якого вони були умовно звільнені Христом, Котрий здобув право їх звільнити, давши за них викуп – померши. Це буде їх друга смерть.

Вже не буде викупу за них, і вже не буде звільнення чи воскресіння для них, оскільки їхній гріх буде свідомим, індивідуальним гріхом проти повного світла й можливостей в умовах надзвичайно сприятливого індивідуального випробування.

Deeds
of the present
will receive
their just reward.

Samaritan.jpg (5763 bytes)
The Good Samaritan

Ми не хочемо, щоб нас зрозуміли, ніби ми ігноруємо теперішню відповідальність світу. Вона є на кожній людині відповідно до міри одержаного нею світла – більше воно чи менше, від природи це світло чи від об’явлення. “Очі Господні на кожному місці, – позирають на злих та на добрих” і “Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, – чи добре воно, чи лихе” (Пр. 15: 3; Екл. 12: 14).

Добрі і злі діла теперішнього часу одержать справедливу відплату чи тепер, чи пізніше. “У інших людей гріхи явні і йдуть перед ними на осуд, а за іншими йдуть слідкома” (1 Тим. 5: 24).

Ніхто, крім наділеної Господньою ласкою “малої черідки”, не має поки що достатнього світла, щоб підпасти під остаточне покарання – другу смерть. Ми тут лише торкнулися теми теперішньої відповідальності світу, залишаючи подробиці для подальшого розгляду.

God has been selecting
the future judges

Перший та другий судні дні світу розділяє період близько шести тисяч років. І протягом цього довгого періоду Бог вибирає з-поміж людей два особливих класи, по-особливому їх випробовуючи, виховуючи і навчаючи, щоб вони були Його почесним знаряддям під час судного періоду або дня світу.

The House
of Servants

Passover.jpg (11806 bytes)

and

The House
of Sons

Pentecost2.jpg (15319 bytes)

Ці два класи відповідно охарактеризовані ап. Павлом (Євр. 3: 5, 6) як дім синів та дім слуг. Перший з них складається з переможців, випробуваних і визнаних вірними під час християнської епохи. Другий клас складається з вірних переможців дохристиянської епохи.

Ці два особливі вибори абсолютно не заважають суду або випробуванню, обіцяному всьому людству в наступному після Євангельської Епохи віці. Ті, хто успішно витримає випробування в одному чи другому особливому класі, вже не будуть на суді разом зі світом. Вони вже отримають свою нагороду, коли світ стане на суд.

Вони будуть Божим знаряддям для благословення світу, даючи людям необхідні настанови і навчання для їх кінцевого випробування та суду. “Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть?” (1 Кор. 6: 2)

Ці особливо вибрані класи, як і решту людства, були колись під Адамовим осудом, але через віру вони отримали частку в благах Христової смерті. Будучи спочатку виправдані вірою в Божі обітниці, а тоді виконавши відповідні умови своїх покликань, вони вважаються гідними піднесення на високі становища почесті та влади.

The trial
of these classes
is more severe than the trial
of the world.

Persecution1.jpg (3035 bytes)

Випробування або суд обох цих класів був набагато суворішим, ніж буде випробування світу в його судному дні, бо їм приходилося протистояти сатані, князю цього світу, зі всіма його хитрощами та пастками, тоді як в судному дні світу царюватиме Христос, а сатана буде зв’язаним, щоб не зводити народи (Об. 20: 3).

Вони терпіли переслідування заради праведності, а в майбутньому люди будуть нагороджуватись за праведність і каратись лише за неправедність. На їхньому шляху були великі камені спотикання і пастки, які будуть усунені, коли світ стане на випробування.

Та оскільки випробування цих двох особливих груп було набагато суворішим, ніж буде випробування світу, то набагато більшою буде, відповідно, і їх нагорода.

Через софізми великого обманщика, сатани, як світ, так і номінальна церква залишились без благословенних запевнень про майбутній час справедливого суду. Вони знають, що Біблія говорить про майбутній судний день, але він викликає в них лише страх та тривогу.

І через цей страх для них немає більш неприємної новини, ніж те, що день Господній вже близько. Вони відсувають його якнайдалі і не бажають ні чути про нього, ні навіть згадувати. Вони не мають жодного уявлення про приготовлені для світу благословення під славним царюванням Того, Кого Бог призначив судити світ по справедливості.

Серед найбільших факторів засліплення, придуманих сатаною, щоб не давати людям знати правду про судний день, були неправди, які закралися у віровчення та пісенні збірки різних релігійних сект. Багато-хто почав вважати ці неправди набагато важливішими від Божого Слова.

Наскільки ж відрізнялося ставлення пророків та апостолів до того обіцяного дня суду! Зверніть увагу на тріумфуючі пророчі слова Давида (1 Хр. 16: 31-34). Він говорить: