РОЗДІЛ  VI

ПОВЕРНЕННЯ НАШОГО ГОСПОДА

Другий особистий прихід нашого Господа перед Тисячоліттям – Його спорідненість з першим приходом – Вибір Церкви і навернення світу – Вибір і вільна благодать – В’язні надії – Пророче свідчення відносно реституції – Повернення нашого Господа є очевидною надією як Церкви, так і світу.

“...ЩОБ послав заповідженого вам Христа, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх” (Дії 3: 20, 21).

If Jesus has been with the church for 2,000 years, why did he promise to come again?

       Так, Ісус сказав: “І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно  аж до кінця віку” (Мт. 28:20), – і Своїм Духом, Своїм Словом Він постійно був із Церквою, керуючи, направляючи, потішаючи, підтримуючи Своїх святих і підбадьорюючи їх серед життєвих прикростей. 

     Але хоч Церква була щаслива від усвідомлення того, що Господь знає всі її дороги, постійно опікується нею і любить її, все ж вона прагне Його обіцяного особистого повернення. 

     Бо коли Він сказав:

 “А коли відійду... Я знову прийду” (Ів. 14: 3), то звичайно ж мав на думці особистий другий прихід.

“Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя”. На що натхненний ап. Іван відповідає: “Прийди, Господи Ісусе” (Об. 22: 12, 20).

Buddhism

     Вони забувають спеціальне застереження Господа до малої черідки: “Уважайте ж на себе, ...щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх [хто не пильнує], що живуть на поверхні землі” (Лк. 21: 34, 35). 

     І з другого боку, ми можемо бути певні, що коли сказано: “Всі племена землі будуть плакати за Ним”, побачивши Його прихід (Об. 1: 7), то це аж ніяк не говорить про навернення грішників. 

     Хіба всі люди плачуть через навернення грішників? Навпаки, якщо цей вірш стосується присутності Христа на землі (з чим мало хто не погодиться), то він дає зрозуміти, що не всім мешканцям буде до вподоби Його поява, – цього, звичайно, не було б, якщо би всі були навернені.

     Вони твердять, що після того, як світ буде навернений, сатана зв’язаний, а знання Господа наповнять всю землю і народи більш не вчитимуться воювати, праця Церкви в її теперішньому стані закінчиться. 

     І коли вона виконає це велике та важке завдання, тоді прийде Господь, щоб закінчити земні справи, нагородити вірних і засудити грішників.

       Воно є призначеним Богом способом благословення світу, завдяки якому знання Господа досягне кожного створіння. І такими є особливі обітниці Господа: 

“Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі” (Об. 3: 21);

 “Вони ожили, і царювали з Христом тисячу років” (Об. 20: 4).

Witnessing to the world does not imply the conversion of the world.

Ось один з них: “І проповідувана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець” (Мт. 24: 14). 

     На їхній погляд, це стосується навернення світу перед закінченням Євангельського віку. Але свідоцтво світові зовсім не означає навернення світу. Цей вірш нічого не говорить про те, як це свідоцтво буде прийматись. Таке свідчення вже було дане. В 1861 році звіти Біблійних товариств показали, що Євангелія вже опублікована на кожній мові землі, хоч не всі ще її отримали з багатомільйонного населення світу. 

     Так, половина із мільярда шестиста мільйонів проживаючих на землі навіть ніколи не чули імені Ісус. І все ж умова цього тексту виконалась: Євангелія проповідувана по цілому світу на свідоцтво – кожному народові.

"At [God’s] right hand" – not a location, but authority and power.

 
King Charles II
on his throne

     Згаданий Божий престол не є матеріальним. Він означає найвищу владу і правління Бога. І Господь Ісус був піднесений, щоб мати частку в цьому правлінні. Ап. Павло заявляє: “Бог повищив Його [Ісуса] та дав Йому ім’я, що вище над кожне ім’я” (Фил. 2: 9). Він дав Йому владу, що вища над всі інші, після Отця. 

     Якщо Христос сидить на матеріальному престолі, чекаючи доки Його вороги будуть покладені [підкорені] за підніжка Йому, тоді Він справді не може прийти, поки все не буде підкорене. 

     Але якщо вираз “праворуч” в цьому вірші стосується не якогось конкретного місця та крісла, а (як ми стверджуємо) сили, влади, правління, тоді вищезгаданий вірш аж ніяк не суперечить іншому віршу, який говорить, що Він прийде “все підкорити Собі” (Фил. 3: 21) силою даної Йому влади. Проілюструємо це. 

     Коли ми говоримо, що імператор Вільгельм сидить на престолі Німеччини, то не маємо на увазі царського крісла. Фактично, він рідко на ньому сидить. Кажучи, що він є на троні, ми маємо на увазі, що він править Німеччиною. Права рука означає головне місце, становище вищості чи милості, друге після головного правителя. 

     Так німецький імператор підніс або посадив по праву руку влади принца Бісмарка. І Йосип був правою рукою фараона в Єгипетському царстві – не буквально, а в звичному образному значенні. 

     З такою думкою узгоджуються слова Ісуса до Кайяфи: 

“Відтепер всі побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!” (Мт. 26: 64) 

     Він буде праворуч, коли приходитиме, і залишиться праворуч протягом Тисячолітнього віку й назавжди.

The second advent RESTORES.

     Віддавши Своє життя як викуп за всіх, наш Спаситель вознісся, щоб представити цю жертву Отцю і, таким чином, вчинити примирення за людське беззаконня. Він зволікає, дозволяючи “князю цього світу” продовжити владу зла, поки не завершиться вибір “Нареченої, Дружини Агнця”. 

     Щоб бути гідною такої честі, вона повинна перемогти впливи сучасного злого світу. Ось тоді прийде відповідний час дарувати людству величезні благословення, здобуті для них Його жертвою, і Він вийде, щоб благословити всі роди землі.

     Але Бог передбачив “щось краще про нас”, тобто для християнської Церкви (Євр. 11: 40). Значить, це заради нас царювання Христа відділене від страждань Голови цими дев’ятнадцятьма століттями.

The selection
of the church...

     Або, замість того, щоб говорити, що праця другого приходу наступила би зразу ж після праці першого, давайте краще скажемо, що коли б Єгова не вирішив вибрати “малу черідку”, “тіло Христа”, то перший прихід не настав би тоді, коли він був, а відбувся би в час другого приходу; тоді мав би місце лише один прихід. Бо це ясно, що Бог спланував дозволити зло на шість тисяч років і довершити очищення та реституцію всього під час сьомого тисячоліття.

     Декому це може видатись явною затримкою з Божої сторони обіцяних і забезпечених викупом благословень. Ці благословення прийдуть належного часу, як і було заплановано на початку, хоча, ради славної мети, ціна була дана набагато раніше, ніж того могли сподіватись люди.

God has not yet even attempted
the world’s conversion.

     Оскільки Святе Письмо навчає, що метою другого приходу нашого Господа є реституція всіх речей, і що в час Його з’явлення народи будуть ще далекими від навернення – будуть розлючені (Об. 11: 18) і будуть противитися, – тоді ми мусимо визнати, що або Церква не виконає своєї місії, і план Бога буде зірваний, або (що ми стверджуємо і вже показали) в теперішньому  віці  Церква не мала навертати світ, оскільки її місія полягала в проповідуванні Євангелії всьому світу на свідоцтво і в приготуванні себе під божественним керівництвом до великої майбутньої праці. 

     Бог аж ніяк не вичерпав Своїх сил для навернення світу. Більше того, Він навіть не намагався його навернути.

     Ми лише підкреслено сформулювали погляди та науки деяких ведучих сект – баптистів, пресвитеріан та інших – про те, що Бог вибирає із світу “малу черідку”, Церкву. Вони вірять, що Бог зупиниться на тому, що вибере Церкву, але ми бачимо, що Святе Письмо говорить про наступний крок в божественному плані – про реституцію для світу, яку буде виконувати вибрана Церкву, коли вже буде зібрана і прославлена. 

     “Мала черідка”, переможці цього Євангельського віку є лише тілом “Насіння”, в якому або через яке мають бути благословенні всі народи землі.

     Той факт, що світ ще й досі не навернений, і що знання Господа ще не наповнило землю, є доказом того, що воно ще не посилалось з такою місією.

"Rightly dividing the word of truth"

Two lines of thought divide Christians:

     Цей факт повинен відразу дати нам зрозуміти, що якимось чином вони обидва мусять бути правдиві. Але погодити їх можна лише тоді, коли звернути увагу на небесний закон, порядок, “правильно розбираючи слово правди” в цій темі. 

     Якщо завважити цей порядок, представлений у плані віків, то він виразно покаже, що Вибір продовжувався як в теперішньому, так і минулому віці, а те, що для відмінності назване Дарованою Благодаттю, є Божим милостивим даром для всього світу під час Тисячолітнього віку. 

     Якщо пам’ятати відмінні риси епох та періодів, показаних в попередньому розділі, і якщо проаналізувати і систематизувати всі тексти, що відносяться до Вибору і Дарованої Благодаті, то виявиться, що всі ті вірші, які говорять про Вибір, відносяться до теперішнього і минулого віків, а ті, які вчать про Даровану Благодать, повністю стосуються наступного віку.

Vs.

Free Grace

     Вчення  про Даровану  Благодать, яке обстоюють армініанці, також є набагато більшим виявом щедрої Божої ласки, ніж про це коли-небудь вчили його найревніші захисники. Божа благодать або ласка в Христі завжди є дарованою, бо є незаслуженою. 

     Але з часу гріхопадіння людини і до теперішнього дня деякі Божі ласки зводяться до певних осіб, народів та класів. В майбутньому ж віці весь світ буде запрошений розділити запропоновані тоді милості – на всім відомих в той час умовах. І хто захоче, той зможе прийти і пити із джерела життя даром (Об. 22: 17).

God’s selection
of Israel is a type of the great work for the world.

"I am not sent but to the lost sheep of the house of Israel." 
Matthew 10:5,6

     Оглядаючись назад, ми бачимо обрання чи вибір Авраама і деяких його нащадків, щоб через них прийшло обіцяне Насіння, яке благословлятиме всі роди землі (Гал. 3: 29). Також ми завважуємо вибір Ізраїлю з-поміж всіх народів – єдиного народу, на прикладі якого Бог образно показав величну працю, яка буде зроблена для світу. 

     Визволення з Єгипту, Ханаан, заповіти, закони, жертви за гріхи для скасування провин та для покроплення народу, а також священство, яке все це виконувало і було прототипом та образом дійсного священства і дійсних жертв для очищення людей всього світу. Бог, звертаючись до народу, так сказав: 

“Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі” (Ам. 3: 2). 

     До приходу Христа визнавався лише цей народ. Та й пізніше Його служба зосереджувалася на ньому і Він не дозволяв Своїм учням йти до інших. Посилаючи їх, Він говорив: 

“На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте”. 

     Чому, Господи? Тому, – пояснив Він, – що “Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого” (Мт. 10: 5, 6; 15: 24). 

     Він посвятив для них весь Свій час – до самої смерті, і це було Його першою працею для світу, першим проявом Його дарованої прещедрої ласки, яка “свого часу” дійсно буде для всіх благословенням.

     Порівняйте себе, свої привілеї та знання, з мільйонами людей, що перебувають сьогодні в темряві язичництва, які ніколи не чули про поклик і, відповідно, не були покликані. Коли клас покликаних (покликаних стати Божими синами, Його спадкоємцями і співспадкоємцями з Ісусом Христом, нашим Господом – хто запевнить свій поклик і вибір) доповниться, тоді Божий план спасіння світу лише розгортатиметься.

"The Spirit and the Bride say, Come!"

     Вік Євангелії приготовляє чисту діву, вірну Церкву для грядущого Нареченого. І в кінці віку, коли вона вже “приготується” (Об. 19: 7), Наречений прийде і всі готові ввійдуть з Ним на весілля – другий Адам і друга Єва стануть одним цілим і тоді почнеться славна праця реституції. 

     В наступній епосі нових небес та нової землі Церква вже не буде зарученою дівою, а Нареченою. І тоді Дух і Невіста скажуть: “Прийди!” А хто чує, хай каже: “Прийди!” І хто прагне, “хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!” (Об. 22: 17)

     І яким же благословенним є той факт, що дарована благодать в найповнішій мірі передбачена в плані нашого Отця як благословенна можливість майбутнього віку не лише для живих, але й для всіх, хто помер.

     Але вони нездатні зрозуміти цієї останньої справи, а саме: що всі, хто в гробах, мають таке ж відношення до славного царювання Месії, як і ті, хто в той час ще не буде повністю підданий рабству тління – смерті. Але як вірно те, що Ісус умер за всіх, так вірно і те, що всі вони повинні одержати куплені Його власною дорогоцінною кров’ю благословення і можливості. 

     Отже в Тисячолітньому віці нам слід сподіватись благословень як для всіх тих, хто в гробах, так і для тих, хто не в гробах. І для цього ми знайдемо достатньо доказів, коли глянемо далі на Господні свідчення в цій темі. Саме тому, що Бог планує їхнє звільнення, ті, що в могилі, названі “в’язнями надії”.

What has become of the multitudes who have died?

What is their condition?

    Вважають, що протягом шести тисяч років від створення Адама на землі жило біля ста сорока трьох мільярдів людей. З них (за найщедрішими підрахунками, в межах розумного) Божими святими були менше одного мільярда. 

     Цей і так завищений підрахунок залишає величезне число – сто сорок два мільярди (142 000 000 000) людей, які померли без надії та віри в те єдине ім’я, дане під небом і між людьми, через яке ми можемо спастись. Дійсно, переважна більшість з них ніколи не знала і не чула про Ісуса і не могла повірити в Того, про Кого не чула.

     Що ж, запитаємо, сталося з тими великими масами людей, про яких цифри дають дуже невиразне уявлення? Яке їхнє становище зараз і в майбутньому? Невже Бог не подбав про тих, чиє становище і обставини Він повинен був передбачити?

       А може – як твердять багато Його дітей – Він ще від заснування світу жахливо і безжалісно приготував все для їхніх безнадійних вічних мук? 

     А може Він таки береже для них (в висоті, глибині, довжині та ширині Свого плану) можливість пізнати це єдине ім’я і, підкорившись запропонованим умовам, радіти вічному життю?

Arminianism

Атеїзм відповідає: вони навіки померли; для них немає жодного майбутнього; вони ніколи не житимуть знову.

Кальвінізм відповідає: вони не були вибрані для спасіння. Бог передбачив і наперед призначив їх на загибель – йти до пекла, – і там вони зараз є, звиваючись від болю, і залишаться там назавжди, без будь-якої надії.

Армініанізм відповідає: ми віримо, що Бог пробачає багатьом з них через незнання. Ті, що робили все, що в їхніх силах, безперечно стануть частиною “Церкви первороджених”, навіть якщо вони ніколи не чули про Ісуса.

Peter's Faith

     Але чи цю останню думку підтримує Святе Письмо? Чи воно вчить, що незнання є підставою для спасіння? Ні! Єдиною основою спасіння, згаданою у Святому Письмі, є віра в Христа як нашого Відкупителя і Господа. “Бо спасенні ви благодаттю через віру” (Еф. 2: 8). 

     Виправдання через віру – це принцип, що лежить в основі цілої системи християнськості. На запитання: 

“Що мені робити, щоб спастись?” – апостоли відповідали: 

“Віруй в Господа Ісуса Христа”.

 “Під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали” (Дії 4: 12)

 і “Кожен, хто покличе Господнє ім’я, буде спасенний” (Рим. 10: 13).

The Gospel sent to the Gentiles

Will ignorance save men?

The Law did not bring life to Israel

 “Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують в Того,  що про Нього не чули?” (Рим. 10: 14). 

       Він твердить, що весь світ винний перед Богом (Рим. 3: 19); що язичники, не маючи написаного Закону, не були виправдані, а осуджені світлом сумління, котре (виправдовуючи чи звинувачуючи їх) підтвердило, що вони недосконалі та недостойні життя. 

Так само і євреї, які мали написаний закон, були ним осуджені. “Законом бо гріх пізнається” (Рим. 3: 20). 

     Закон, даний єврею, виявляв його слабкість. Він мав завдання показати його неспроможність виправдати себе перед Богом, “бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним [Богом]”.

      Написаний закон осудив євреїв. Язичники ж мали досить світла сумління, щоб воно засуджувало їх. Таким чином, кожні уста замовкають, не сміючи вимагати права на життя, і весь світ стоїть винним перед Богом.

     Отже, Святе Письмо закриває всі двері надії, крім одних, показуючи, що жоден засуджений не може здобути вічного життя добрими ділами, як і даремно посилатися на незнання як на основу спасіння. Незнання не може давати права на нагороду за віру та послух. 

     Ми захоплюємось їхньою великодушністю і їхнім розумінням Божої доброти, але радимо їм не квапитись відкидати чи ігнорувати Біблійні твердження. Бог для всіх має благословення, які можна одержати кращим способом, ніж через незнання.

What will happen
to the heathen?

     Якщо всі язичники, чи хоч би половина з них, мали б спастись через незнання, то їм робиться величезна шкода, коли посилається до них місіонерів, щоб навчити про Христа. Бо коли ті приїжджають до них, то віру приймає лише один на тисячу. 

     Якщо б таке поняття було вірним, то було б набагато краще залишити їх у незнанні, бо тоді спаслася б значно більша кількість. Продовжуючи аргументування в цьому напрямку, хіба б ми не дійшли до висновку, що якби Бог залишив всіх людей у незнанні, то спаслися б усі. Якщо так, то прихід і смерть Ісуса були непотрібними, проповідування і терпіння апостолів й святих – марними, а так звана євангелія, замість бути доброю новиною, є дуже поганою новиною. 

     Ще більш недоречним та нерозумним є посилання місіонерів до язичників тими, хто розділяє кальвіністичні та фаталістичні погляди на вибір – що вічна доля кожної людини остаточно визначена ще перед її існуванням.

How will the "good tidings of great joy" be to "ALL PEOPLE"?

       Показуючи, що всі інші двері надії закриті для людства, вона широко відчиняє ті одні-єдині двері і оголошує, що кожний бажаючий може ввійти ними до життя. Вона показує, що всі, хто зараз не бачить і не усвідомлює цього благословенного привілею ввійти, отримають свого часу повне знання і розуміння. 

     Єдиний шлях, яким кожен зокрема і всі разом із осудженого роду можуть прийти до Бога, лежить не через добрі діла, і не через незнання, а через віру в дорогоцінну кров Христа, яка усуває гріхи світу (1 Петр. 1: 19; Ів. 1: 29). Ось Євангелія, добра вістка великої радості, “що станеться людям усім”.

     Давайте тепер глянемо на ці речі так, як про них розповідає Бог, а справу захищання Його характеру залишимо Йому Самому. Запитаймо: що сталось з цими сто сорока двома мільярдами людей?

       Яким би не був їхній теперішній стан, він не може бути їхньою повною нагородою чи відплатою, оскільки ап. Петро говорить: 

“Вміє Господь ... несправедливих берегти на день суду для кари” (2 Петр. 2: 9). І Він зробить це.

     Давайте глянемо: якщо відкласти вбік всяку надію на реституцію майбутнього віку й дивитись на минуле та теперішнє як на єдині можливі нагоди, то як зрозуміти наступні вирази: 

“Бог є любов” і “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”? (1 Ів. 4: 8; Ів. 3: 16) 

     Чи не здавалося б тоді, що коли Бог так сильно полюбив світ, то Він міг би подбати про те, щоб не лише віруючі спаслись, але й щоб всі могли почути і повірити?

     Навіть в цей порівняно просвічений час мільйони язичників не дають жодних доказів такого освічення, як не давали його ні содомляни, ні маси інших народів в минулому.

"Behold, I bring you good tidings of great joy, which shall be to ALL PEOPLE."
Luke 2:10

     Ми читаємо, що Ісус Христос по благодаті Божій смерть скуштував “за всіх” (Євр. 2: 9). Якщо Він скуштував смерть за сто сорок три мільярди, а тоді з якоїсь причини ця жертва стала дієздатною лише для одного мільярда, то чи не було відкуплення до певної міри невдачею? 

     І чи в такому випадку вислів апостола не був надто щедрим? Коли ми читаємо далі:

 “Я благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім” (Лк. 2: 10), 

а, оглянувшись кругом себе, бачимо, що ці слова стали доброю новиною лише для “малої черідки”, а не для всіх людей, то це мало б змусити нас задуматись, чи не перебільшили ангели доброти і широти свого послання і чи не переоцінили важливості праці, яку має виконувати проповідуваний ними Месія?

The Crucifixion

     Цей ключ знаходиться в останній частині щойно процитованого вірша: “... дав Самого Себе на викуп за всіх, свідоцтво часу свого”. 

     У Бога на все є свій час. Він міг дати їм свідоцтво про це в минулому, та оскільки Він цього не зробив, значить, їхній “свій час” належить до майбутнього. А для тих, хто буде Церквою, нареченою Христа, хто ділитиме з Ним царські почесті, сьогодні є “свій час”, щоб почути. 

     Тож кожний, хто має тепер вуха, щоб слухати, нехай слухає та пильнує, і тоді буде відповідно благословенний. Хоч Ісус заплатив за нас викуп ще до нашого народження, минуло багато довгих років, перш ніж настав наш “свій час” почути про нього, і тільки його зрозуміння наклало на нас відповідальність, але та відповідальність залежить від наших здібностей та розуміння. 

     Цей же принцип стосується всіх: у відповідний Божий час він буде засвідчений всім, і тоді всі матимуть нагоду повірити й бути через це благословенними.

     Для підтвердження цього загальноприйнятого погляду цитується один вірш: 

“А коли деревина на південь впаде, чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде” (Екл. 11: 3).

How will "all men" come to know the truth?

The two Adams
of the Bible--
Adam and Jesus.

     Оскільки Бог не збирається спасати людей на підставі їхнього незнання, а “хоче, щоб усі люди ... прийшли до пізнання правди” (1 Тим. 2: 4); оскільки маси людей померли в незнанні; і оскільки “немає в шеолі ... ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрості” (Екл. 9: 10), то Бог приготував пробудження мертвих ради знання, віри та спасіння. 

     Отже Його план такий: “Як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен в своєму порядку” – спочатку Євангельська Церква, Наречена, тіло Христа, а потім, в Тисячолітньому віці, – всі інші, які стануть Христовими протягом цих тисячу років Його присутності (неправильно перекладеної “прихід”) – Господнього відповідного часу, щоб всі, від малого до великого, могли Його пізнати (1 Кор. 15: 22).

     Як смерть прийшла через першого Адама, так життя приходить через Христа – другого Адама. Все, що людство втратило, будучи в першому Адамі, має бути повернене тим, хто вірить в другого Адама. Коди люди пробудяться, маючи перевагу в тому, що зазнали зла, чого не мав Адам, і вдячно приймуть відкуплення як Божий дар, вони зможуть жити вічно на первинній умові послуху. 

     Під справедливим царюванням Князя Миру вимагатиметься досконалий послух, і для цього буде дана досконала здатність слухатися. Ось спасіння, запропоноване світу.

“Ми... надію кладемо на Бога живого, Який усім людям Спаситель, найбільш ж для вірних” (1 Тим. 4: 10). Бог спасе всіх людей. Але по-особливому (“цілковито” – Євр. 7: 25 Diaglott) 

     Він спасе тільки тих, хто приходить до Нього через Христа. Постановлене Богом спасіння всіх людей не посягатиме на їхню свободу волі чи свободу вибору, даючи їм життя проти їхньої волі. 

“Життя та смерть дав Я перед вами ... І ти вибери життя, щоб жив ти ...” (Повт. 30: 19).

Simeon and Jesus

     Це буде відкрито всім людям, незалежно від їхньої віри чи волі. Ця добра новина про Спасителя буде для всіх людей (Лк. 2: 10, 11). Але особливе спасіння від гріха та смерті отримає лише Його народ (Мт. 1: 21) – віруючі в Нього, оскільки читаємо, що гнів Божий продовжує перебувати на невіруючих (Ів. 3: 36).

     Особливе спасіння, яким віруючі зараз втішаються в надії (Рим. 8: 24), і реальність якого буде об’явлена в Тисячолітньому віці і для тих, хто повірить “того дня”, є тим цілковитим звільненням з рабства гріха і тління смерті на славну свободу дітей Божих. 

     Але отримання всіх цих благословень залежатиме від щиросердечної згоди із законами Христового Царства – від того, як швидко буде досягнута досконалість, що свідчитиме про степінь любові до Царя і Його закону любові.

True light will eventually enlighten every man.

     Як бачимо, всі досі незрозумілі вірші пояснюються словами “свідоцтво часу свого”. Свого часу правдиве світло освітить кожну людину, що приходить на світ. Свого часу буде “радість велика, що станеться людям усім”. 

     І жодним іншим способом не вдасться пояснити цих віршів без перекручування. В Рим. 5: 18, 19 ап. Павло підкреслено завершує цю послідовність доказів. Він доказує, що оскільки всі люди засуджені на смерть через Адамову вину, тому основою виправдання є Христова праведність і послух аж до смерті; що як всі втратили життя в першому Адамі, так всі, попри особисті недоліки, можуть одержати життя, прийнявши другого Адама.

God says to Israel,

     Ап. Петро говорить нам, що про цю реституцію було сказано устами всіх святих пророків (Дії 3: 19-21). Вони дійсно всі про неї вчать. Єзекіїль говорить про долину сухих костей: “Ці кості – вони Ізраїлів дім”.

"And ye shall know that I am the Lord, when I ... shall put my spirit in you, and I shall place you in your own land;

"Then shall ye know that I the Lord have spoken it, and performed it, saith the Lord."
Ezekiel 37:11-14

Ezekiel’s Vision – Valley of Dry Bones

А Бог говорить до Ізраїлю: 

“Ось Я повідчиняю ваші гроби, і позводжу вас із ваших гробів, мій народе, і введу вас до Ізраїлевої землі. 

“І пізнаєте ви, що Я Господь, коли Я... дам в вас Свого Духа, – і ви оживете, і вміщу вас на вашій землі, і пізнаєте ви, що Я, Господь, сказав це й зробив, говорить Господь” (Єзек. 37: 11-14).

Menorah in Israel

Vineyard in Israel

     Вони були відсторонені від Його ласки на час вибору Нареченої Христа, але будуть відновлені, коли ця праця закінчиться (вірші 28-33). Пророки багато говорять про те, як Бог знову їх насадить, і ніхто їх більше не викорінить. 

     Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: ...і зверну Я Своє око на них на добро, і поверну їх до цього Краю, і збудую їх, а не розіб’ю, і засаджу їх, а не вирву. І дам Я їм серце пізнати Мене, що Я – Господь. І вони Мені будуть народом, а Я буду їм Богом, бо вони навернуться до Мене всім серцем своїм (Єр. 24: 5-7; 31: 28; 32: 40-42; 33: 6-16). 

     Це не може відноситись просто до колишніх повернень із неволі Вавилону, Сирії та ін., бо потім вони були викорінені.

     Він їв кислий виноград гріха, продовжували його їсти і наші батьки, накликаючи на своїх дітей наступні хвороби та нещастя і прискорюючи тим самим кару – смерть. День, в якому “кожен [помираючий] за власну провину помре” (і тільки), названий Тисячолітнім днем або днем Реституції.

     Якщо Ізраїль як народ був образом цілого світу, то його священство символізувало вибрану “малу черідку”, Голову і тіло Христа, “Царське Священство”. А жертви, очищення та примирення, що чинилися для Ізраїлю, представляли “кращі жертви”, більше очищення і дійсне примирення “за гріхи всього світу”, частиною якого є Ізраїль.

Lot leaving Sodom

     Дійсно, чому б содомлянам не мати можливості досягнути досконалості і вічного життя, як Ізраїлю чи декому з нас? Так, вони не були праведними, але ізраїльтяни теж ними не були, ані ми, що сьогодні чуємо Євангелію. “Нема праведного ані одного” (Рим. 3: 10), за винятком приписаної праведності Христа, Який помер за всіх. 

     Слова нашого Господа говорять нам про те, що хоч Бог послав вогонь з неба і знищив їх усіх через їхню гріховність, все ж в Його очах вони не були такими грішниками, як євреї, що мали більші знання (Бут. 19: 24; Лк. 17: 29). 

     До євреїв Капернаума Він сказав: “Коли б у Содомі були відбулися ті чудеса, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день” (Мт. 11: 23).

Synagogue ruins at Capernaum

     Отже, наш Господь вчить, що в содомлян не було повної можливості, але Він гарантує їм таку можливість, додаючи (вірш 24): “Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі”. Характер Дня Суду та його праця будуть показані на наступних сторінках. 

     Тут ми лише звертаємо увагу на факт, що для Капернаума це буде легкий час, але для Содома він буде легший. Бо хоча жоден з них не мав ще тоді ні повного знання, ні всіх передбачених благословень, що мали прийти через “Насіння”, все ж Капернаум згрішив проти більшого світла.

The "New Covenant."

     Слід пам’ятати, що Бог послав “огонь із сіркою з неба... і всіх погубив” ще багато століть до днів Ісуса, а тому коли згадано про їхнє відновлення, то це означає збудження, повернення з гробів.

Salt at the Dead Sea near the Area of Sodom and Gomorrah

Ruins at Area
of Sodom

     Ні Ісус, ні пророк не дають жодного пояснення цим невідповідним на вигляд діям Бога, коли Він знищив Содом, а більш винним від нього дозволив уникнути покарання. Все це стане зрозумілим “свого часу”, коли Бог виявить Свої величні наміри. Пророк просто говорить, що Бог “побачив” потребу так вчинити, а Ісус додає, що в день суду їм буде набагато легше, ніж всім іншим, більш винним. 

     А у відповідь на припущення, ніби смерть закінчує всі випробування і після неї немає ніякої можливості прийти до знання правди і підкоритись їй, ми цілком можемо запитати: чому Бог вважав за краще усунути цих людей, не давши їм шансу спастись знанням того єдиного імені, через яке вони можуть спастись? 

     Це пояснюється тим, що для них ще не настав свій час. “Свого часу” вони пробудяться зі смерті і прийдуть до знання правди, і таким чином будуть благословенними разом зі всіма народами землі через обіцяне “Насіння”. Ось тоді вони будуть на випробуванні вічного життя.

“Тепер іди, і поб’єш Амалика, і вчиниш закляттям, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовлят, від вола й аж до штуки дрібної худобини, від верблюда й аж до осла” (1 Сам. 15: 3).

       Таке нерозсудливе на перший погляд знищення життя здається несумісним з рисою любові, що приписується Богові, та із вченням Ісуса: “Любіть ваших ворогів” і т.п., доки ми не починаємо розуміти послідовність Божого плану, “свій час” для виконання кожної його риси та факт, що кожному члену людського роду відведене в ньому місце.

     Ці люди однаково могли тоді померти від хвороби і лиха. Це не мало для них великого значення, оскільки вони пізнавали лише зло, щоб, будучи свого часу на випробуванні, вони могли навчитись праведності, навчитись відрізняти та вибирати добро й одержати життя.

Slaying of the Amalekites

“Я відновлю їх! Я відновлю Содом із дочками. Я відновлю Самарію з її дочками, я відновлю тебе посеред них” (пер. Хом.). 

     Тут йдеться про полон смерті, бо всі тут згадані на той час вже були мертвими. Всі мертві є полоненими, і Христос йде, щоб відкрити двері гробів і звільнити в’язнів (Іс. 61: 1; Зах. 9: 11). В 55 вірші це названо “поверненням до попереднього вашого стану” – реституцією.

The Old Law Covenant will be replaced with a New Covenant

     Хоча вони, начебто, погоджуються із твердженням апостола, що Ісус Христос через ласку Божу скуштував смерть за кожну людину. Деякі з них кажуть, що в цьому пророцтві Господь напевне говорив до євреїв з іронією, даючи їм зрозуміти, що Він так само хоче повертати содомлян, як і їх, і не має наміру повертати ні одних, ні других. Але давайте глянемо, чи наступні вірші погоджуються з такою думкою. Господь говорить:

“І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодості, і поставлю тобі заповіта вічного.

 І ти згадаєш про свої дороги й засоромишся, коли ти візьмеш сестер своїх... І відновлю Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я – Господь, щоб згадала ти й засоромилася, і не могла більше відкривати уста перед ганьбою своєю, коли прощу тобі все, що ти наробила, говорить Господь Бог”.

     Якщо обітниця є ось так завірена Великим Єговою, то всі, хто підтверджує, що Бог є правдивим, можуть з довірою втішаться її надійністю – особливо ті, хто усвідомлює, що ці благословення Нового Заповіту були підтверджені Богом в Христі, Чия дорогоцінна кров має запечатати цей заповіт.

Father Abraham

“І так увесь Ізраїль [живі і мертві] спасеться [вилікувавшись від сліпоти], як написано: 

“Прийде із Сіону Спаситель і відверне безбожність від Якова, і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні”... 

Вони за вибором – улюблені ради отців. Бо дари й покликання Божі невідмінні” (Рим. 11: 26-29).

     Але коли прийшов “свій час” і язичники отримали ласку, “останок” Ізраїлю (настільки великодушний, щоб радіти цим ширшим виявом Божої благодаті) розділив цю збільшену ласку, а всіх решту засліпило упередження та людські традиції. Хай ті з Церкви, хто бачить сьогодні зоріння Тисячолітнього віку з його славними перевагами для всього світу, будуть обережними, щоб часом не протистояти зростаючому світлу і, тим самим, не втратити на якийсь час із поля зору його слави й благословення.

     Перший з них заперечує доктрину Біблії про Даровану Благодать і жахливо спотворює славну доктрину Вибору, другий же заперечує доктрину Вибору й ніяк не може збагнути благословенної повноти Божої Дарованої Благодаті.

     Її Він вибрав і призначив на вічне спасіння. Всі ж інші також були призначені і вибрані, але вже на вічні муки, бо “Господеві від віку відомі всі вчинки Його”.

     Цей погляд має свої добрі сторони. Він визнає Боже всезнання і міг би послужити для нас ідеалом великого Бога, коли б не брак двох істотних рис тої величі – любові та справедливості. 

     Жодна з цих рис не проявляється у приведенні на світ ста сорока двох мільярдів істот, приречених на вічні муки ще до свого народження і обманутих Його запевненнями в любові. Якщо Бог є любов, а справедливість є основою Його престолу, то Його характер не може бути таким.

     І хоча сьогодні – шість тисяч років потому – Євангелія досягла лише дуже малої частини людства, все ж ми надіємось та віримо, що протягом наступних шести тисяч років завдяки енергії і великодушності Церкви Бог настільки виправить запроваджене сатаною зло, що всі, хто тоді житиме, зможуть хоч дізнатись про Божу любов і одержати можливість повірити та бути спасенними”.

God is the Master of His purposes.

     З цієї точки зору може здаватися, що поки Бог був зайнятий влаштуванням і стараннями про добро Своїх новостворених дітей, непомітно підкрався сатана і одним майстерним ударом розладнав всі плани Бога. 

     І то до такої міри, що Бог, навіть прикладаючи всі зусилля, мусить цілих дванадцять тисяч років старатись, щоб відновити праведність – відновити до такої степені, що залишок людства, який ще житиме, матиме можливість вибирати добро так само охоче, як зло. 

     Але сто сорок два мільярди людей з минулих шести тисяч років і набагато більше з наступних навіки втрачені, згідно цього погляду, не дивлячись на Божу любов до них, оскільки сатана перешкодив Його планам. Таким чином, на одного, спасенного Богом до слави, сатана матиме тисячі у вічних муках.

     Ні, Бог не був заскочений чи захоплений сатаною зненацька. І сатана абсолютно не розладнав Його планів. Бог є і завжди був абсолютним володарем ситуації, і в кінці стане зрозуміло, що все йшло на користь виконання Його намірів.

     Тоді як доктрини Вибору і Дарованої Благодаті в інтерпретації кальвінізму і армініанізму неможливо узгодити ні одну з одною, ні з розумом, ні з Біблією, ці дві славні Біблійні доктрини є надзвичайно гармонійними і прекрасними з точки зору плану віків.

     Розуміючи, що сила Його влади, яку Він тоді застосовуватиме, покладе кінець часові зла, несправедливості та смерті, а справедливість, правда та мир наповнять весь світ, кому б не було радісно побачити Його день? 

     І хто з тих, що страждають сьогодні з Христом і натхнені дорогоцінною обітницею, що “разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославлятись”, не підніме голови і не радітиме кожному доказу наближення Господа, знаючи через це, що наближується наше визволення і наше з Ним прославлення? 

     Дійсно, всі, кому до душі Його місія благословення та Його дух любові, вітатимуть кожен доказ Його приходу як наближення “радості великої, що станеться людям усім”.