РОЗДІЛ  V

ТАЄМНИЦЯ, ЗАХОВАНА ВІД ВІКІВ І ПОКОЛІНЬ, А ТЕПЕР ВИЯВЛЕНА ЙОГО СВЯТИМ (Кол. 1: 26)

 

TIBrideF1.jpg (3082 bytes)

Проблиск світла першої обітниці Обітниця  Аврааму Відстрочена надія Таємниця починає відкриватись в день Пятидесятниці Що є цією таємницею Чому вона так довго залишалась cкритою Ще досі вона є таємницею для світу Відповідного часу вона буде відкрита всім Коли  таємниця закінчиться.

 

TIPermissionEvilF.jpg (4316 bytes)
Cast out of Eden

     ХОЧ людство було під впливом зла і не могло зрозуміти своєї нужди, Бог неодноразово виявляв Свій намір відродити і благословити людей через майбутнього визволителя. 

     Але хто буде цим визволителем це було таємницею протягом чотирьох тисячоліть. І тільки після воскресіння Христа на початку християнського або Євангельського віку це почало ставати очевидним.

      Повертаючись думками до того часу, коли наші перші батьки втратили життя і щастя Едему, ми бачимо, як їх справедливо покарано за гріх, як вони, сповнені смутку, не мали навіть промінчика надії, за винятком зачерпнутої з неясних слів надії, що насіння жінки зітре голову змія. 

     Хоча в світлі подальших подій  це має для нас велике значення, для них це було лише слабким проблиском світла. І так, без жодних доказів виконання, проминуло майже дві тисячі років.


Abraham and Isaac

     А дві тисячі років потому Бог покликав Авраама і пообіцяв, що його насіння благословлятиме всі роди землі. Виглядало, що виражена раніше ціль Бога ще залишається в силі, і тепер Він збирається її втілити. Минав час. Обіцяна земля, Ханаан, все ще не стала його володінням. 

     Авраам і Сарра постарілись, так і не маючи нащадка. Авраам вирішив, що мусить допомогти Богу виконати Його обітницю. Так народився Ізмаїл. Але його допомога не була потрібною, бо відповідного часу народився Ісак, син надії та обітниці. Тоді здавалось, що прийшов обіцяний володар, який благословлятиме всі народи землі. 

     Але ні. Знову минали роки, і Божа обітниця, здавалось, не виправдала себе, бо Ісак помер, помер також і його нащадок Яків. Але все ще були такі, чия віра міцно трималась обітниці, одержуючи Божу підтримку, тому що заповіт, 

що склав Він його ж Авраамом, Бог підтвердив присягою... для Ісака і... для Якова, Ізраїлеві заповітом навіки (1 Хр. 16: 16, 17).

Slavery.jpg (9317 bytes)
Slavery

     Коли зі смертю Якова його нащадки були вперше названі Дванадцятьма Племенами Ізраїлю і визнані Богом вибраним народом (Бут. 49: 28; Повт. 26: 5), здавалось, що це сподівання ось-ось здійсниться, і цей народ, як одне ціле, як обіцяне насіння Авраама, заволодівши Ханааном, буде управляти світом та благословляти його. 

     Бо вони вже, завдяки прихильності Єгипту, ставали сильним народом. Але надія майже згасла, а обітниця майже забулась, коли єгиптяни, здобувши над ними владу, так довго тримали їх в рабстві.

Moses10a.jpg (12945 bytes)
Moses

     Дійсно, Божі обітниці були окутані таємницею, і Його дороги, здавалось, неможливо збагнути. Проте свого часу прийшов Мойсей, великий визволитель, чиєю рукою Бог вивів їх з рабства, роблячи для них великі чудеса. Перед входом в Ханаан цей великий визволитель помер, але, як Господній речник, перед тим заявив: 

Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій (Повт. 18: 15; Дії 3: 22). 

     Це допомогло ще більше збагнути Божий план, показуючи, що не тільки їх народ, як цілість, буде якимсь чином повязаний з майбутньою працею правління та благословення, але що з-поміж них буде вибраний хтось один, хто приведе їх до перемоги і до виповнення обітниці. 

     Тоді їхнім лідером став Ісус Навин, чиє імя означає визволитель або спаситель. Під його керівництвом вони здобули великі перемоги і дійсно ввійшли в обіцяну заповітом землю. Тоді точно здавалось, що прийшов справжній вождь, і що обітниця вже близька до повного виконання.

Kings.jpg (7655 bytes)
King David

     Але Ісус Навин помер, і вони, як народ, не зробили жодного поступу, аж поки їхніми царями не стали Давид та Соломон. Саме тоді вони досягли зеніту своєї слави. Але незабаром, замість того, щоб побачити виконання обітниці, вони були позбавлені своєї сили і стали сплачувати данину іншим народам. 

     Але деякі з них твердо тримались обітниці Бога і постійно виглядали великого визволителя, котрого Мойсей, Ісус Навин, Давид та Соломон були лише образами.

Jesus18Simeon.jpg (4900 bytes)
Simeon and Jesus

Passover2.jpg (16282 bytes)
The Passover

 

 

Jesus19Thomas.jpg (4175 bytes)
Jesus and Thomas

Jesus43Emaus.jpg (11493 bytes)
Jesus and Disciples
going to Emaus

     Приблизно в той час, коли мав народитись Ісус, всі люди сподівались Месії, майбутнього царя Ізраїлю і (через Ізраїль) світу. 

     Однак надія Ізраїлю на велику славу та честь їх майбутнього царя, хоч і навіяна образами і пророцтвами про Його велич та силу, стала причиною того, що вони не завважили іншого роду образів і пророцтв, котрі вказували на справу страждання та смерті справу викупу грішників необхідну, перш ніж настануть благословення. 

     Це було зображено в Пасці перед їхнім визволенням з Єгипту, в забитті тварин під час давання Заповіту Закону (Євр. 9: 11-20; 10: 8-18), а також в жертвах Дня Примирення, які з року в рік постійно складались священиками. Також вони не завважили твердження пророків, котрі сповіщали про Христові страждання та славу, що прийдуть по них (1 Петр. 1: 11). 

     І тому, коли Ісус прийшов як жертва, вони не розпізнали Його не зрозуміли часу своїх відвідин (Лк. 19: 44). Навіть найближчі послідовники Ісуса були сильно збентежені, коли Він помер. Вони з сумом говорили: А ми сподівались були, що це Той, що має Ізраїля визволити (Лк. 24: 21).

     Здавалося, наче їхня довіра до Нього не виправдалася. Вони не зуміли побачити, що смерть їхнього наставника була запорукою Нового Заповіту, в умовах котрого мають настати благословення, частковим виконанням заповіту обітниці. Але як тільки вони переконались, що Господь піднятий з гробу, їхні згаслі надії знову відродились (1 Петр. 1: 3). 

     А коли Він вже збирався залишити їх, вони запитали Його про свою так довго плекану і так часто відстрочувану надію: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві? 

     Із відповіді нашого Господа: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй (Дії 1: 6, 7), стає очевидним, що їхні надії, на загал, були правильними, хоча вони не могли знати про час їх виконання.

 

 

Pentecost2.jpg (15319 bytes)
Pentecost

     Який же оборот прийме тепер Божий план? мусили питати себе учні, коли Ісус вознісся. Слід памятати, що про Царство наш Господь, в основному, навчав притчами та неясними висловами. 

Він казав їм: Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди. 

     Він навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив (Ів. 16: 12, 13; 14: 26). Отже, вони не могли цього розуміти до того, як настало благословення Пятидесятниці.

PaulActs15.jpg (3629 bytes)
Preaching to the Gentiles

Bride3.jpg (10284 bytes)
"A people
for his name"
--A Bride

     І навіть тоді ще треба було трохи часу, щоб вони одержали ясне і повне розуміння виконуваної праці та її відношення до первинного заповіту (Дії 11: 9; Гал. 2: 2, 12, 14). 

     Та, очевидно, ще навіть до того, як вони все ясно і повністю зрозуміли, Бог використовував їх як Своїх речників. Їхні натхненні слова, напевне, були яснішим і глибшим викладенням правди, ніж вони самі до кінця усвідомлювали. Наприклад, читаємо промову Ап. 

     Якова, в якій він говорить: 

Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поган для ймення Свого [наречену]. І пророчі слова з цим погоджуються, як написано: 

Потому [коли закінчиться вибір цього люду з язичників] вернуся і відбудую Давидову скинію занепалу [земне панування], і відбудую руїни її, і наново поставлю її (Дії 15: 14-16).

 

 

 

 

What is the
great hidden mystery of God?

 

Jesus35Baptism.jpg (12298 bytes)
"Christ" means "Anointed"

     Ап. Яків почав бачити в Божому провидінні у звіщенні Євангелії Ап. Петром першому наверненому язичнику і Ап. Павлом язичникам в загальному, що в теперішньому віці віруючі євреї і язичники мають бути наділені однаковою ласкою. 

     Тоді він подивився в пророцтва і побачив, що там саме так і написано, і що обітниці Ізраїлю по тілу сповняться тоді, коли завершиться праця Євангельського віку. Поступово ця велика таємниця, так довго незрозуміла, почала ставати зрозумілою, але не для багатьох лише для святих, особливих приятелів Бога.

     Ап. Павло (Кол.1: 27) говорить, що цією таємницею, яка була захована від віків та поколінь, а тепер відкрита Його святим, є

Христос у вас, надія слави

     Це дійсно велика таємниця нашого Бога, яка була незрозуміла протягом всіх минулих віків, та й тепер незрозуміла для всіх, за винятком особливого класу святих, посвячених віруючих. Але що означає Христос у вас? 

     Нам відомо, що Ісус був помазаний Святим Духом (Дії 10: 38), тому ми визнаємо Його за Христа Помазанця, оскільки слово Христос означає Помазанець. І ап. Іван говорить, що помазання, яке ми (посвячені віруючі) одержали, залишається в нас (1 Ів. 2: 27). 

     Отже, святі Євангельського віку є зібранням помазаних помазаних бути царями і священиками для Бога (2 Кор. 1: 21; 1 П. 2: 9). А разом з Ісусом, їх вождем та Господом, вони становлять Помазанця Єгови Христа.

"The Christ "
...not one member, but many.
1 Corinthians 12:14

EngBre1.jpg (18330 bytes)

     Ап. Павло, погоджуючись із цим вченням ап. Івана, що ми також помазані, запевняє нас, що цією таємницею, яка трималась в секреті протягом минулих віків, а тепер відкрита святим, є те, що Христос (Помазанець) не є один член, а багато, так як людське тіло є одне, але членів має багато. І як всі члени, хоча їх багато, є одним тілом, так і в випадку Помазанця Христа (1 Кор. 12: 12-28).

      Ісус помазаний бути Головою або Господом Церкви, яка є Його тілом (або нареченою, як представлено в іншому образі Еф. 5: 25-30), і разом вони складають обіцяне Насіння Великого Визволителя: А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці (Гал. 3: 29).

Grapes.jpg (10577 bytes)
"I am the vine, ye are the branches."
John 15:5

     Апостол дбайливо остерігає Церкву від будь-яких високодумних претензій, говорячи про Ісуса: І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви, а вона Його тіло, щоб у всьому Він мав першенство (Еф. 1: 22; Кол. 1: 18).

      Навівши приклад людського тіла, апостол чудово і переконливо показує наш тісний звязок. Про цю ж єдність навчав Ісус, коли говорив: Я Виноградина, ви галуззя (Ів. 15: 5).

Pyramid.jpg (22454 bytes)
The top-stone is a perfect pyramid.

    Наша єдність з Господом Ісусом, як членів Христа, зібрання помазаних, добре проілюстрована в образі піраміди.

     Верхній камінь сам по собі є досконалою пірамідою. Інші каміння можуть будуватися під ним, і якщо вони відповідатимуть всім характерним лініям верхнього каменя, то вся будівля буде досконалою пірамідою. 

     Як чудово це ілюструє наше становище як членів Насіння Христа. Обєднані разом, будучи в досконалій  гармонії з нашим Головою, ми, як живе каміння, є досконалими. Відділені ж від Нього ми ніщо.

 

 

 

 

 

* В Синайському манускрипті біля слова жертви немає духовні.

 

     Ісус, як досконала істота, був високо піднесений, і ми тепер доручаємо себе Йому, щоб бути сформованими і складеними згідно Його взірця, щоб бути збудованими як Божа будівля. В звичайній будівлі немає головного наріжного каменя. 

     Але в нашій будівлі є один головний наріжний камінь, верхній камінь, як і написано: 

     Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, приступайте до Нього, до Каменя живого... і самі, немов те каміння живе [живуще], будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви* приємні для Бога через Ісуса Христа (2 Петр. 2: 4-6). 

     І ми надіємось, що обєднання Ісуса, Голови, і Церкви, яка є Його тілом вже незабаром буде завершене.

 


HumbleYourself.jpg (3357 bytes)
"Humble yourselves"

     Отже, улюблені, під керівництвом великого Майстра-будівельника ми маємо знести ще багато обтісування та полірування, зазнати чимало перемін і багато в чому приладнатися згідно Його прикладу. 

     А щоб в нас було видно вміння та ідеальність будівельника, необхідно пильнувати, щоб ми не мали власної впертої волі, яка би противилась чи перешкоджала виконанню Його волі в нас. Ми повинні бути дуже чистими і покірними  

майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. 

Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас свого часу вивищив (1 Петр. 5: 5, 6), як Він вивищив нашого Голову і Попередника (Фил. 2: 8, 9).

Bible20DanChart.jpg (2575 bytes)

 

 

Bride10.jpg (2602 bytes)

 

 

 

Bible21Edith.jpg (7505 bytes)

 

     Це дійсно чудове послання. І якщо ми вдаємося до Божого Слова, щоб дізнатись про наш великий високий поклик, то бачимо, що про цю дану нам благодать (ласку, благословення) красномовно сповіщали всі пророки (1 Петр.1: 10). 

     Крім того образи, притчі, незрозумілі раніше вирази стають тепер ясними, проливаючи світло на вузьку дорогу, по якій громада помазаних [Христос] покликана бігти по нагороду, відкриту тепер для очей. Це дійсно була таємниця, про яку раніше ніхто й не думав, що Бог вирішив підняти не просто визволителя, а визволителя, що складається з багатьох членів. Це високий поклик, досягти якого мають привілей посвячені віруючі Євангельського віку. 

     Ісус не намагався відкрити це учням, коли вони були звичайними людьми, а чекав аж до їхнього помазання в день Пятидесятниці зачаття до нової природи. З пояснень ап. Павла ми знаємо, що ніхто, крім нових створінь, не може сьогодні оцінити чи зрозуміти цей високий поклик. 

     Він говорить: 

Ми говоримо Божу мудрість [план] у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, яку ніхто з володарів [правителів] цього віку не пізнав, ...як написано: 

Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його! А наш Бог відкрив це Своїм Духом (1 Кор. 2: 6-14).

The Christ
(Head and Body)
is the "seed of Abraham"
which is to bless
all the families
of the earth.
     У своєму листі до Галат ап. Павло відкриває цілу таємницю, показуючи, яким чином має виконатись заповіт Авраама. Він пояснює, що даний Ізраїлю Закон зовсім не відміняє первинний заповіт (Гал. 3: 15-18), і що Христос є насінням Авраама, яке благословлятиме всі народи (вірш 16).

     Продовжуючи вже раніше згадану думку, що Христос складається з усіх помазаних Духом, він говорить:

 

Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!... А коли ви Христові, то ви [разом з Ісусом] Авраамове насіння й за обітницею [даною Аврааму] спадкоємці (вірші 27, 29).

 

 

 

 

Why was it necessary
to keep the mystery hidden?

Jesus45BeholdF.jpg (3460 bytes)
"Behold the Man"

     Продовжуючи розвивати цю думку, він показує (Гал. 4), що Авраам був образом Єгови, Сарра образом заповіту або обітниці, а Ісак образом Христа (Голови і тіла). І тоді він додає: А ви, браття, діти обітниці за Ісаком! (Вірш 28). Отже, Божий план був захований в образах доти, доки Євангельський вік не започаткував розвиток Христа.

     Існувала потреба тримати цю таємницю нерозкритою, а інакше вона б не трималася в секреті. Це було необхідно, бо повне відкриття людям плану розладнало б його. Якщо б люди знали, вони не розіпяли б ні Господа слави, ні Церкви, котра є Його тілом (1 Кор. 2: 8). 

     Якщо б цей план не був таємницею для світу, це перешкодило б не тільки смерті Христа, як ціни відкуплення людини, але й випробуванню віри Церкви учасників Христових страждань. Бо світ нас [як Його співспадкоємців] не знає тому [з цієї ж причини], що Його не пізнав [1 Ів. 3:1].

Jesus22Teacher.jpg (4302 bytes)

     Крім того, що для світу великою таємницею є Божий план і Христос, Котрий Сам є втіленням цього плану, той особливий шлях, по якому ця мала черідка покликана йти, відзначає його членів як особливий народ. 

     Для світу було таємницею, чому настільки здібна людина, як Ісус з Назарета, використовував Свій час і талант саме так, як Він це робив, якщо можна було, зайнявшись політикою, законом, торгівлею чи популярною релігією, стати великим та шанованим.

      В людських очах Він безглуздо змарнував Своє життя. Вони говорили: Він має Вельзевула і є несамовитий. Його життя та вчення були для них таємницею. Вони не могли Його зрозуміти.

PaulAgrippa.jpg (4048 bytes)
Paul before Agrippa
      Апостоли та їхні товариші також були таємницею для світу. Вони припинили займатися своїми справами і т.п., щоб проповідувати прощення гріхів через смерть зневаженого і розіпятого Ісуса. 

     Ап. Павло відрікся від високого становища та суспільного впливу, щоб працювати власними руками і проповідувати Христа та невидиму корону для всіх віруючих, що йтимуть Його слідами. 

     Це було настільки таємничим, що дехто казав: 

Дурієш, ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму. 

     І всі, хто іде слідами Вчителя, вважаються,  як і Павло, безумними заради Христа.

God’s Plan
will not always
be shrouded
in mystery.

 

Sky2.jpg (1948 bytes)

     Але не завжди Божий план буде огорнутий таємницею: світанок Тисячолітнього Дня несе людям ясніше Боже світло, і знання Господа наповнить всю землю. 

     Сонце Праведності, яке зійде із зціленням у своїх проміннях, розсіваючи темряву неуцтва, це Христос у славі Тисячоліття не сам Голова, але і члени Його тіла. Бо написано, що коли ми терпимо з Ним, то будемо також і прославлені з Ним. 

Коли зявиться Христос, наше життя, тоді зявитеся з Ним у славі і ви. 

Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця (Рим. 8: 17; 2 Тим. 2: 11, 12; Кол. 3: 4; Мт. 13: 43).

God will
"pour out
His spirit
upon all flesh..."
Joel 2:28

 

     Обітниці, в які ми віримо, і надії, які ми плекаємо, здаються сьогодні для всіх, за винятком зачатих до нового розуму через одержання розуму Христа, фантастичними і надто неймовірними, щоб їх прийняти чи відповідно до них поступати. 

     В майбутньому віці, коли Бог виллє Духа на кожне тіло (як теперішнього віку виливає на своїх рабів та невільниць), вже дійсно всі зрозуміють і оцінять обітниці, зрозумілі тепер лише малій черідці. І вони радітимуть з приводу послуху та вивищення Церкви, кажучи:

Bride5.jpg (21555 bytes)

"Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала
 (Об. 19: 7).
     Вони вітатимуть прославлення Церкви, через яку тоді на них спливатимуть благословення. І хоча вони усвідомлять, що великі і дорогоцінні обітниці, успадковані Помазанцем (Головою і тілом), є не для них, бо виконалися в нас, все ж вони отримають благословення від уроку, проілюстрованого в Церкві.

      Поспішаючи до запропонованих їм тоді благословень, вони скористаються прикладом Церкви і прославлятимуть за неї Бога. Але це знання не породить заздрощів, бо при новому порядку речей їх повністю задовольнить запрошення до досконалої людської природи. Це здаватиметься їм навіть бажанішим, ніж зміна природи.

Bible19Jerry.jpg (2874 bytes)

     Ось тоді настане край таємниці. Світ зрозуміє, що то Дух Бога в Христі і Дух Христа в нас Бога, виявленого в тілі він сприймав раніше неправильно. Тоді всі побачать, що ми не були божевільними, ні немудрими, але вибрали для себе кращу частину, коли поспішали до невидимих для них, але вічних багатств, слави та корони.

     Щодо часу, то Божа таємниця звершиться в період сурмлення сьомої [символічної] сурми (Об. 10: 7). Це стосується таємниці в обох значеннях, в яких вона вживається: таємниці або скритих особливостей Божого плану, що стануть тоді відомими і чітко зрозумілими; і також таємниці Бога, Церкви, втілення цього плану.

Bride1.jpg (3440 bytes)     Обидві вони будуть тоді довершені. Таємний, скритий план вже вибере повне, ціле число членів тіла Христа, тому воно, тіло Христа, буде довершене. План перестане бути таємницею, тому що вже не буде ніякої потреби в його секретності.

      Велич таємниці, стільки часу скритої і захованої в обітницях, образах, ілюстраціях, а також чудова благодать, дарована покликаним до співучасті в цій таємниці (Еф. 3: 9), наводять нас на думку, що діло, яке наступить після її завершення (заради якої Єгова шість тисяч років тримав людство в надії та сподіванні), має бути величезним, грандіозним ділом, вартим таких великих приготувань. 

     І яких тільки благословень можна сподіватися для світу, коли буде знята завіса таємниці і поллються рясні дощі благословень! Саме за цим все створіння зітхає і мучиться аж досі, очікуючи довершення цієї таємниці зявлення Синів Божих, обіцяного Насіння, в якому всі будуть благословенні (Рим. 8: 19, 21, 22).

 

Господній День Жертвування

Приношу я Тобі:

Кожний серця стук Він Твій;

Узи людські всі свої;

Кожну радість й кожний біль,

Кожну думку в голові,

Блаженний Бог.

Всі надії, страхи всі;

Сльози, усмішки свої;

Кожну пісню, кожний гімн,

Laudamus Te.

 

Господи, це все візьми,

Духом Своїм огорни,

І прослався у мені,

О, славний Ти!

Словом Своїм це примнож,

Сили, ласки дай також,

О, яка любов в Тобі!

Перший і Останній Ти!

     Bride6.jpg (3437 bytes)

 

To Return to Home Page
click on Chart

HomeSymbol.jpg (6039 bytes)

Send E-Mail to