Р О З Д І Л  XV

ДЕНЬ ЄГОВИ

“День Єгови”, “День помсти”, “День гніву” – Час великого горя – Його причина – Біблійні свідчення відносно цього – Його вогонь і буря, його коливання і топлення є символічними – Свічення Давида – Свідчення Об’явителя – Теперішня ситуація і майбутня перспектива очима протилежних партій, капіталістів і робітників – Ліки, які не допоможуть – Підняття заслони і доступ світла в точно призначеному часі – Докази цього – Становище святих під час горя і їх правильна ставлення до нього.

Christ will be the General of Jehovah.

     Цей час скрізь описаний як темний день тяжкого горя, неспокою та збентеження людства. І немає нічого дивного в тому, що революція таких масштабів та необхідність таких грандіозних перемін повинні спричинити горе. 

     В кожному віці невеликі революції створювали проблеми, але ця, набагато більша, ніж будь-яка попередня революція, буде часом такого горя, якого не було з часу існування людей і ніколи більше не буде (Дан. 12: 1; Мт. 24: 21, 22).    

     Цей час названий “Днем Єгови” тому, що хоча Христос (із царськими повноваженнями та владою) і буде присутнім як представник Єгови, займаючись всіма справами цього дня горя, все ж Він буде скоріше як генерал Єгови, Котрий підкоряє все кругом, ніж Князь Миру, Котрий всіх благословляє.

      Тимчасом, разом із занепадом фальшивих та недосконалих поглядів і систем, буде піднятий прапор нового Царя, і тоді, нарешті, всі впізнають і визнають Його як Царя царів. Таким чином, пророки показують, що встановлення Христового володіння – це справа Єгови: “Дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє – аж по кінці землі!” (Пс. 2: 8). 

     “А за днів тих царів небесний Бог поставить царство” (Дан. 2: 44). І сів “Старий днями”, і до Нього було приведено подібного до Сина Людського, і Йому було дане панування, щоб всі царства служили та слухались Його (Дан. 7: 9, 13, 14, 22, 27). 

     До цього додаються ще слова ап. Павла, що коли Христос досягне мети Свого царювання, “тоді й Сам Син упокориться Тому [Отцю], Хто все впокорив Йому” (1 Кор. 15: 28).

God has established certain laws in harmony with which He operates.

      Людство, за винятком небагатьох, постійно відкидало Божі поради, і, як ми вже згадували, Він дозволив йому йти власним шляхом і викинути зі свого серця і Його, і Його поради (Рим. 1: 28).

      Тоді Він зосередив Свою особливу опіку на Авраамі і його насінні, котрі виявили бажання ходити Його дорогами і Йому служити. Але їх твердосердя як народу, нещирість їх сердець по відношенні до Бога, не лише природнім чином перешкодили їм прийняти Месію, але й так же природно підштовхнули і завели їх в таке горе, яке поставило крапку на їх національному існуванні.

The "time of trouble" will be the natural consequence of unrighteousness.

     Це могло б мати величезний вплив на людей, якби вони зважали на Господні вказівки. Але, як завжди вперті, вони дуже мало скористались порадою Святого Письма, і тому горе Господнього Дня спаде на них як наслідок такого нехтування. 

     До того ж, це можна вважати гнівом Бога до тої міри, до якої він є наслідком зневаження Його порад, як заплата за несправедливість. Але, з іншого боку, горе, яке приходить на світ, є природнім або законним наслідком гріха, який Бог передбачив і від якого Його поради захистили б людей, якби ті до них прислухалась.

The world has disregarded God’s counsel.

The "voice of avarice"
--Get all you can...

     Світ же, хоч і вигукує гасло: “Чесність – це найкраща політика”, – в загальному нехтує нею на ділі. Він скоріше прислухається до голосу жадоби: бери все, що можеш, – багатства, почесті та владу цього світу, не зважаючи на методи, за допомогою яких ти цього досягнеш, і не дивлячись, хто несе втрати від твого здобутку. 

     Одним словом, горе цього Господнього Дня не прийшло би, не могло би прийти, якби принципи Божого закону значною мірою дотримувались. 

     В короткому формулюванні цей закон звучить так: – Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і люби свого ближнього, як самого себе (Мт. 22: 37-39). Саме тому, що зіпсутий тілесний розум противиться цьому закону Бога і не підкоряється йому, прийде це горе – як природній наслідок, як жнива після сівби.

The selfish, stony heart of man will become a heart of flesh.

     Він був і буде однаковим в кожному віці світової історії, доки – силою залізного правління Месії – не сила чи жадоба, а любов вирішуватиме, що є правильним, і запроваджуватиме це в життя, щоб всі нарешті мали можливість зрозуміти більші переваги правління праведності та любові, на противагу правлінню самолюбства та сили; щоб під впливом сонячного світла правди та праведності самолюбне камінне серце людини знову стало таким, як тоді, коли Бог назвав його “дуже добрим” – серцем із плоті (Єз. 36: 26).

How did the change from Godlike love to selfishness come about?

Sustenance became the principal aim and interest of life.

      Коли наші осуджені батьки вийшли і почали вести боротьбу за життя, намагаючись продовжити існування наскільки можливо, вони зразу ж зіткнулись із терниною, будяками, осотом та неплідною землею. Боротьба з ними викликала втому та піт на обличчі, про які говорив Господь.

      Поступово розумові та моральні риси почали слабнути від малого використання, тоді як постійно задіяні нижчі якості набували все більшого масштабу. Засоби існування стали першочерговою метою і суттю життя, а їх заробітна вартість стала мірилом, за яким розцінювались всі інші справи. Так Мамона стала господарем людини. 

     Чи варто дивуватись, що за таких обставин людство стало самолюбним, ненаситним та жадібним, де кожний намагається якнайбільше здобути – спершу найнеобхідніше, а потім даровані Мамоною почесті та розкоші? Це лиш природна схильність, якою дуже скористався сатана.

The veil of ignorance and superstition is now being lifted.

Wealth brings many evils and some blessings.

     Але з наближенням часу, в якому Єгова вирішив благословити світ Реституцією через Месію, Він почав піднімати завісу невігластва та забобонів, використовуючи сучасні засоби та винаходи. З ними прийшло загальне піднесення народу та занепад влади земних правителів. Багатство світу більше не знаходиться в руках його царів, а головним чином перейшло до рук народу.

As people take advantage of educational facilities, they begin to think for themselves.

      Тому й існує аристократія, яка собі на підтримку має і гроші, і освіту, і це допомагає їй здобувати в ненаситній боротьбі все, що тільки можна, та триматись на передовій позиції за всяку ціну.

     З почуттям власної гідності та самолюбством, підбурюваним невеликим навчанням (воно часом є небезпечною річчю), їм здається, що вони знають шляхи і засоби, за допомогою яких інтереси та умови життя всіх людей, а особливо їх власні, можуть бути забезпечені за рахунок тих небагатьох, в чиїх руках сьогодні зосереджене багатство. 

     Без сумніву, багато з них щиро вірять, що суперечливі інтереси прихильників Мамони (їх самих з однієї сторони, і багатих з другої) можна легко і чесно погодити. 

     Без сумніву, їм здається, що якби вони були багатими, то були б дуже великодушними, щиро бажаючи любити своїх ближніх, як себе самих. Але вони явно обманюють себе, бо в теперішньому їх стані дуже мале число насправді виявляє такий дух. 

     А той, хто не може бути вірним у користуванні малою частиною багатства світу, не зміг би бути вірним, володіючи більшим багатством. І це справді доказують факти: деякі з найбільш твердосердих і самолюбних багатіїв – це ті, хто різко піднявся з низького суспільного становища.

Hospitals

Libraries

     Своїм існуванням ці інституції майже завжди завдячують чуйним та милосердим багатим, і вони є тими справами, для успішного запровадження яких бідніші класи не мають ні часу, ні необхідної освіти, ні зацікавленості.

There has been a growing opposition between the wealthy and labor.

The increase of knowledge and liberty brings discontent.

     Отже багаті все більше тягнуться до уряду, а маси найманих працівників, починаючи думати, що закони і уряди передбачені лиш для того, щоб допомагати багатим і стримувати бідних, схиляються до комунізму та анархії, думаючи, що вони краще послужать їхнім інтересам і не усвідомлюючи, що найгірший і найдорожчий уряд значно кращий ніж повне безвладдя.

     Свого часу ми ще повернемось до цих віршів, зараз же ми можемо звернути увагу лише на деякі з них, між тим повідомляючи нашим читачам, що в багатьох пророцтвах Старого Завіту, в яких так багато фігурує Єгипет, Вавилон та Ізраїль, малось на увазі не тільки їх буквальне виконання, але й додаткове і важливіше. 

     Так, наприклад, пророцтво про падіння Вавилону і т.д. можна було б вважати вкрай перебільшеними, якби крім буквального ми не бачили символічного позаобразного Вавилону. Книга Об’явлення містить в собі пророцтва, записані багато років після того, як буквальний Вавилон був зруйнований. 

     Отже вони явно відносяться лише до символічного Вавилону. Однак дуже схожі слова пророків, вочевидь адресовані до буквального Вавилону, дають зрозуміти, що в особливому значенні вони відносяться до символічного Вавилону. 

     І в цьому більшому виконанні Єгипет представляє світ, Вавилон – номінальну церкву, названу християнством, а Ізраїль, як вже було показано, часто представляє цілий світ в його виправданому стані, яким він буде: його Царське Священство, його святі левити і його люди, що вірять і славлять, що виправдані через жертву Примирення й приведені до стану примирення з Богом. 

     Ізраїлю обіцяні благословення, Єгипту – кари, а могутньому Вавилону – дивовижне, повне та вічне скинення, як “великого каменю, киненого до моря” (Об. 18: 21), який ніколи не буде повернений і який повік буде покритий ганьбою.

     Він каже: “Ану ж тепер ви, багаті, – плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати: ваше багатство згнило [втратило свою вартість], ваші вбрання міль поїла! Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Всі скарби зібрали собі на останні дні! Ось голосить заплата, що ви затримали [в своїх запасах] в робітників, які жали на ваших полях, – і голосіння женців досягли вух Господа Саваота” (Як. 5: 1-4). 

     Він добавляє, що клас, якого настигне горе, привик до розкоші, придбаної в основному за рахунок інших, серед яких були і праведні, які не противилися, і тому з них висмоктали навіть життя. Апостол заохочує “братів” терпеливо переносити все, що випадає на їх долю, дивлячись вперед і сподіваючись визволення від Господа. 

     Сьогодні можна побачити наближення саме такого стану речей. І в світі, серед тих, хто пробудився, “люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на весь світ”. Всі знають, що в наш час відчувається постійна тенденція до зниження плати за працю, за винятком тих випадків, коли ціни підтримуються штучно або збільшуються внаслідок діяльності різних робітничих союзів, страйків і т.д. 

     Враховуючи сьогоднішні настрої мас, всі можуть зрозуміти, що це є лише питанням часу, коли людське терпіння досягне кульмінаційної точки, і результатом цього обов’язково буде бунт. Це стривожить капіталу, який буде вилучений з бізнесу та виробничої сфери і нагромаджений в сейфах і скарбницях, щоб з’їдати себе витратами за зберігання в бездіяльності – на превеликий жаль його власників. 

     В свою чергу це неодмінно породить банкрутство, фінансову паніку, занепад бізнесу, оскільки сьогодні весь важливий бізнес ведеться в основному за рахунок кредитів. Природнім наслідком всього цього буде позбавлення роботи десятків тисяч людей, щоденний хліб яких залежить від їхньої зарплати, а також поповнення суспільства волоцюгами та особами, чиї потреби ігноруватимуть всякий закон. 

     Тоді буде так, як описав пророк (Єз. 7: 10-19): покупець не радітиме, а продавець не журитиметься, тому що горе прийде на все людство, і тоді не буде жодної гарантії для власності. Тоді всі будуть слабкі та безпорадні, щоб відвернути горе. Вони повикидають своє срібло на вулицю, а їхнє золото буде забране. Ні їхнє срібло, ні золото не зможуть врятувати їх в день Господнього гніву.

     Тоді всі зрозуміють, чому ці пророцтва відносно Господнього Дня повинні бути (і є) адресовані Ізраїлю та Єрусалиму прямо чи посередньо, хоч контекст виразно показує, що повне їх виповнення включає все людство.

     “Жертву Господь приготовив, посвятив Своїх покликаних [порівняйте з Об. 19: 17]. І станеться в день Господньої жертви, і навіщу Я князів, і синів царя, і всіх, хто зодягає одежу чужинну. І навіщу Я [також] кожного [мародера], хто перескакує поріг того дня, тих, хто наповнює дім свого пана насиллям й оманою”. 

     [Це показує, що час горя буде не тільки великим крахом багатства і влади, але й що кожний, хто на якийсь час буде знаряддям небес в знищенні існуючих систем, також буде покараний за свої такі ж несправедливі та неправедні поступки, бо майбутнє горе охопить всі класи і принесе лихо всьому людству].

Destruction of Jerusalem - 70 A.D.
A picture of trouble upon Christendom

     “День гніву цей день, день смутку й насилля, день збурення та зруйнування, день темноти та темряви [невпевненості та недоброго передчуття, як і теперішніх нещасть], день хмари [горя] й імли, день сурмлення [сьомої  символічної сурми, яка звучить протягом цього дня горя, названої також сурмою Божою, оскільки вона пов’язана з подіями цього Господнього Дня] й окрику проти укріплених міст та проти високих міських заборолів [обурливих та суперечливих обвинувачень проти сильних і добре укріплених урядів].

      “І буду чинити Я утиск людині, і будуть ходити вони, як сліпі [шукаючи в непевності, не знаючи яким шляхом пуститись], бо згрішили вони проти Єгови.

     “І виллється кров їхня, немов той пісок, а їхнє тіло – як гній. Спасти їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло, ані золото їхнє [хоча перед тим багатство могло забезпечити легкість та будь-яку розкіш], – і огнем Його заздрощів буде поїджена ціла земля, бо скінчення тільки приспішене зробить зо всіма [багатими] мешканцями краю цього”.

      Це спустошення знищить багатьох багатіїв в тому сенсі, що вони перестануть бути багатими, хоча, без сумніву, це також потягне за собою і значні людські втрати у всіх класах. 

The trouble involves all classes.

March 1917
Czar Nicholas II of Russia abdicates

November 1917
Bolshevik Revolution

November 10, 1989
Berlin Wall, symbol of Communist oppression, comes down

December 25, 1989
Communist Dictator Nicolae Ceausescu executed

     Ми не будемо намагатись до найменших деталей та з різних точок зору прослідити все, що написане пророками щодо горя того дня. Ми лише стисло розглянемо щойно згадану думку, а саме: поглинання всієї землі вогнем Божої ревності. Цей пророк ще раз згадує про той самий вогонь і т.п. (Соф. 3: 8, 9): 

“Тому то чекайте Мене, – промовляє Господь, – на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє – позбирати народи [людей], згромадити царства, щоб вилити на них [на царства] Свою лють, увесь жар Свого гніву [збирання людей із всіх націй, з’єднаних спільною метою протистояти теперішнім урядам, весь час зростає; наслідком цього буде об’єднання царств заради спільної безпеки, так що горе торкнеться всіх царств, і всі вони впадуть], бо огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля. Бо [тоді, після знищення царств, після знищення теперішнього суспільного порядку у вогні горя] тоді уста чисті [чисте Слово – незабруднене людськими традиціями] народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужили Йому”.

    Цей вогонь Божої ревності є символом – сильним символом, що представляє інтенсивність горя та розрухи, які охоплять всю землю. Те, що це не буквальний вогонь, як дехто вважає, видно з факту, що після нього залишаться народи, які отримають благословення. 

     І те, що люди, які залишаться, не будуть святими, як декому  може здатися, очевидно з факту, що вони тоді повернуться до служби Господу, тоді як святі вже повернулись (навернулись).*

*Ми нагадуємо це у відповідь на аргументи тих, хто вважає цей вогонь буквальним і хто твердить, що буквальна земля повинна розтопитись і т.п. Щоб підтримати свою теорію, вони заявляють, що згадані тут “народи” є святими, які після того, як земля розтопиться і остигне, повернуться на землю, побудують і заселять доми, посадять виноградники, їстимуть їх плоди і довго втішатимуться працею своїх рук. 

Вони вважають декілька нинішніх років періодом випробування чи приготування до спадкоємства, забуваючи, що воно було б повністю втрачене в надземному житті протягом тисячі чи більше років очікування, поки вистигне земля (згідно їх теорії). 

Це серйозна помилка, що витікає з надто буквальної інтерпретації образів, притч, символів і неясних висловлювань нашого Господа, апостолів та пророків.

 Притримуючись тієї ж помилки, вони вважають, що після цього вогню не залишиться ні гір, ні морів, не розуміючи, що все це, як і вогонь, є символами.

The fire of God’s zeal is symbolic, not a literal fire.

Скрізь у Святому Письмі земля, коли вживається символічно, представляє суспільство; гори представляють царства; небеса – сили духовного контролю; моря – бурхливі, неспокійні й незадоволені маси людства. 

Вогонь представляє знищення всього, що спалюється – куколю, сміття, землі (соціального ладу) чи ще чогось. А коли до вогню вкинена сірка (в символі), то це ще більш підсилює ідею знищення, оскільки ніщо не таке смертельне для всіх форм життя, як випари сірки.

“Тому тодішній світ, водою потоплений, згинув [не буквальні земля та небеса перестали існувати, а проминула існуюча перед потопом епоха, порядок речей]. А теперішні небо й земля [теперішня епоха] заховані тим самим словом [божественної влади], і зберігаються для огню”. 

     Той факт, що вода була буквальною, дає привід декому думати, що вогонь також мусить бути буквальним. 

     Але це абсолютно не є підставою. Божий храм був збудований колись з буквального каміння, але це не відкидає факту, що Церква, дійсний храм, будується в духовну будівлю, святий храм – не із земних матеріалів. Ковчег Ноя також був буквальним, але він був образом Христа та Його сили, яка відновить та реорганізує суспільство.

Mountains = Kingdoms

Peter’s symbolic prophecy

     Як пророки, апостоли були спонукані писати про речі, на які в їх дні ще не прийшов час і які вони могли хіба частково розуміти, як було і з пророками Старого Завіту (1 Петр. 1: 12, 13). Хоча, як і у випадку пророків, їх слова були так особливо скеровані і спрямовані, щоб мати глибоке значення, про яке вони, вживаючи їх, не знали. 

     Таким чином, безперечно, Церкву веде і годує Сам Бог, хто б не був Його речником або носієм інформації. Усвідомлення цього мусить вести до ще більшого довір’я та впевненості в Божому Слові, незважаючи на недоліки деяких Його речників.

The symbolic heavens and earth will pass away in the great trouble.

"...the earth abideth for ever."
Ecclesiastes 1:4

The Prophet Malachi’s symbols

Пророк Малахія (4: 1), говорячи про цей День Господа, вживає такий самий символ. Він каже: “Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою – і спалить їх день той..., який не позоставить їм кореня, ані галузки”. 

Пиха та все інше, що могло б знову привести до зарозумілості та пригноблення, будуть повністю знищені великим горем Господнього Дня і подальшими покараннями Тисячолітнього віку – останнє з яких описане в Об. 20: 9.

Але хоч гордість (у всіх її грішних та огидних формах) має бути повністю викоренена, а всі горді та злі – повністю знищені, це не означає, що для цього класу немає надії виправитись. 

Дякувати Богу, що це не так. І коли палатиме цей вогонь Божого справедливого обурення, Суддя подарує можливість витягти декого з цього нищівного полум’я (Юд. 23). І лише ті, хто відмовиться від допомоги, загинуть зі своєю гордістю, тому що зробили її частиною свого характеру і не захотіли виправитись.

 “Ангол заповіту, якого жадаєте, ось іде Він, говорить Господь Саваот! І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть [у випробуванні], коли Він з’явиться? Бо Він, як огонь той у золотаря… і Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія [позаобразних віруючих, головними з яких є Царське Священство], і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді”.

    Ап. Павло (1 Кор. 3: 12-15) посилається на цей же вогонь і на цей же очищувальний процес віруючих в День Господа. Він робить це таким способом, що не залишає жодного сумніву щодо знищення символічним вогнем всякої неправди, чим буде досягнуте очищення віри. 

     Давши зрозуміти, що він має на увазі лише тих, хто будує свою віру на єдиній визнаній основі – на завершеному ділі відкуплення Ісуса Христа, апостол каже:

 “А коли хто на цій основі будує [характер] з золота, срібла, дорогоцінного каміння [божественні правди і відповідний характер, або] із дерева, сіна, соломи [традиційні неправди і відповідно не утверджені характери], то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об’явиться, і огонь діло кожного [2 Петр. 1: 5-11] випробує, яке воно є”.

     Звичайно, навіть найбільш упереджені визнають, що вогонь, котрий випробовує духовну працю, не є буквальним вогнем. Вогонь пасує як символ для зображення цілковитого знищення тих обставин, які представлені тут в дереві, сіні та соломі. Цьому вогню не під силу знищити будівлю віри та характеру, збудовану із золота, срібла та дорогоцінних каменів божественної правди і засновану не скелі викупної жертви Христа.

Haughtiness and oppression will be entirely consumed.

     Апостол показує це, говорячи: “Коли чиє діло, яке збудував [на Христі] хто, устоїть, той нагороду одержить [його нагорода буде пропорційною до його вірності в будівництві і використанні правди для розвитку справжнього характеру – в одяганні повної зброї Божої]; коли ж діло згорить, той матиме шкоду [втратить нагороду через невірність], та сам він спасеться, але так, як через огонь” – обпалений, обгорілий, стривожений. 

     Всі, хто будує на скелястій основі Христового викупу, мають певність: той, хто вірить в Його праведність як своє прикриття, ніколи не зазнає повного розчарування. 

     Але ті, хто добровільно відрікається від Нього і Його справи (отримавши раніше повне і ясне знання про це), будуть піддані другій смерті (Євр. 6: 4-8; 10: 26-31).

     Він говорить, що в образі, Божий голос захитав буквальною землею, але тепер Він пообіцяв: “Ще раз [остаточно] захитаю не тільки землею, але й небом”.

 Пояснюючи це, апостол говорить: “А [вираз] “ще раз” визначає заміну захитаного, як створеного [фальшивого, вигаданого, невірного], щоб зосталось непохитне [лише все правдиве і вірне]. Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом. Бо [як написано] наш Бог – то “палючий вогонь!” 

     Отже ми бачимо, що апостол бере бурю за символ горя цього Господнього Дня, про яке він та інші також згадують під символом вогню.

Symbolic fire will utterly destroy every error.

Gold, Silver and Precious Gems symbolize Divine Truths and Corresponding Character

     Для всіх дійсно буде краще позбутись цих видумок, які з’явились в людині, здебільшого, через її ж розбещені бажання і через підступну діяльність сатани, хитрого ворога праведності. Але їх усунення дорого коштуватиме всім, кого це стосуватиметься. 

     Це буде жахливо гарячий вогонь, страшна буря, темна ніч горя, яке передуватиме славній яскравості Царства Праведності, яке ніколи не захитається, того Тисячолітнього дня, в якому Сонце Праведності засяє у красі та силі, благословляючи та зціляючи хворий і вмираючий, але відкуплений світ (порівняйте Мал. 4: 2 і Мт. 13: 43).

Пророк Давид, через Псалми котрого Бог зволив передбачити так багато всього, що стосувалось нашого Господа в Його першому приході, дає кілька яскравих ілюстрацій цього Дня Горя, через який буде запроваджене Його славне царювання. 

     Він вживає в своїх ілюстраціях ті різні символи: вогонь, бурю, темряву, чергуючи та міняючи їх. Так наприклад, він говорить (Пс. 50: 3): 

“Приходить наш Бог, – і не  буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!” Псалом 97: 2-6: 

“Хмара та морок круг Нього, справедливість та право – підстава престолу Його. Огонь іде перед лицем Його, і ворогів Його палить навколо. Освітили вселенну Його блискавиці, – те бачить земля та тремтить. Гори, як віск, розтопилися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі. [Нове] небо [тоді] розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі народи”.

 Псалом 46: 7: “Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій – і земля розпливлася”. 

Псалом 110: 2-6: “Пануй Ти поміж ворогами Своїми... По правиці Твоїй розторощить Владика царів у день гніву Свого. Він буде судити між народами, землю виповнить трупами, розторощить Він голову [правителів] в краї великім”.

 Псалом 46: 2-6: “Бог для нас – охорона... тому не лякаємось ми, як трясеться земля [суспільство], і коли гори [царства] зсуваються в серце морів [поглинуті бунтівничими масами]. Шумлять і киплять його води [розлючені], через велич Його тремтять гори... Бог поможе йому [Нареченій, вірній “малій черідці”], коли ранок настане”. 

І в цьому самому Псалмі (вірші 7-11) ця ж історія переказана іншими символами: 

“Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій – і земля [суспільство] розпливлася. З нами Господь Саваот, наша твердиня – Бог Яковів”. 

A storm symbolizes the trouble of the Day of the Lord.

А тоді, дивлячись на наслідки цього часу горя після нього, він додає: 

“Ідіть, оглядайте Господні діла, – які руйнування вчинив на землі... Вгамуйтесь [від ваших попередніх доріг, о, люди] та знайте [отримайте знання], що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі”. 

     “Нова земля” або новий порядок і організація суспільства піднесе Бога і Його закон понад усім і на чолі всього.

     Ще одне свідчення на доказ того, що День Господа буде великим днем горя та знищення всякого роду зла (а не часом буквального спалення землі), дане нам в останньому символічному пророцтві Біблії. В тому часі, коли Господь візьме Свою велику владу, щоб царювати, буря та вогонь описані наступним чином:

 “А погани розлютились, та гнів Твій прийшов” (Об. 11: 17, 18).

 Далі: “А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх жезлом залізним, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя... І я побачив звірину [символічну], і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні,  та з військом Його. 

“І схоплена була та звірина, а з нею неправдивий пророк... Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло” (Об. 19: 15, 19, 20).

A dark night of trouble will precede the glorious brightness of the kingdom of righteousness.

The Psalmist David vividly describes this Day of Trouble.

     Тепер же ми хотіли б звернути вашу увагу на те, що велика символічна битва і збирання земного винограду (вони описані тут як завершення теперішнього віку і відкриття Тисячолітнього віку (Об. 20: 1-3)) є лиш додатковими символами тих самих великих і тривожних подій, символічно названих в інших місіях вогнем, бурею, трясінням і т.п. Звертаючись до таких образів Об’явлення, як битва і чавило, зауважте разючу подібність пророцтв Йоіла 2: 9-16 і Ісаї 13: 1-11 в зображенні тих же самих подій подібними образами.

     Різноманітність використаних символічних образів допомагає нам повніше оцінити всі риси цього великого і  дивовижного Господнього Дня.

Теперішня ситуація

     Тут ми залишимо пророчі висловлювання відносно цього дня, щоб детальніше зупинитись на теперішньому стані світових подій. Ми бачимо сьогодні, як вони формуються для стрімко наростаючого конфлікту, який, досягши своєї жахливої кульмінації, неодмінно мусить бути коротким, інакше людство було б винищене. 

     Вже видно дві воюючі сторони цієї битви. З одного боку – багатство, зверхність і гордість, а з іншого – широко поширена бідність, неуцтво, фанатизм та загострене почуття несправедливості. 

     Спонукувані самолюбними мотивами, обидві сторони гуртують сьогодні свої сили по всьому цивілізованому світу. Куди б не глянули наші очі, помазані правдою, ми бачимо, що море і хвилі вже ревуть, б’ються і піняться проти гір – про це свідчать погрози і спроби анархістів та незадоволених, чиї ряди постійно зростають. 

     Ми також можемо побачити, як тертя між різними групами або елементами суспільства швидкими темпами наближає той момент, який описали пророки – коли землю (суспільство) охопить вогонь, а її елементи розтопляться і розпадуться від спільно розпаленого жару.

     Вони думають так: 

– Це неминуче; має управляти закон попиту та пропозиції; в світі завжди були багаті і бідні; і якщо би багатство вранці було розділене порівну, то під вечір деякі, через марнотратство чи непередбачливість, стали би бідними, тоді як інші (дбайливіші та розважливіші) були би багатими. 

– Крім того вони будуть переконливо доводити: 

– Чи можна сподіватись, щоб люди з більшими розумовими можливостями бралися за великі і сміливі справи, наймаючи тисячі людей, з ризиком понести великі збитки, не сподіваючись при тому на зиск і певну користь?

The variety of symbols helps us appreciate the various features of the Day of the Lord.

Pride on the one side-- Ignorance and bigotry on the other

А от ремісник і робітник скаже: – Ми усвідомлюємо, що хоч робітничий клас має сьогодні більші переваги, ніж будь-коли раніше, краще заробляє і тому може забезпечувати себе більшими вигодами, однак в цьому він насолоджується лише своїм правом, якого він довго був частково позбавлений; отже він справедливо успадковує частину тих переваг, які дають сучасні винаходи, відкриття, ріст знання і т.д. 

  Ми вважаємо працю почесною; коли її супроводжують добрі почуття, освіта, чесність та принциповість, то вона є настільки ж почесною і має стільки ж прав, як і будь-який рід занять. А от безділля ми вважаємо ганьбою та неславою для всіх людей, не дивлячись на їх талант чи заняття в житті. 

 Всі, для того, щоб їх поважали та цінували, повинні бути в чомусь корисними для інших. Але, усвідомлюючи наше теперішнє покращення та прогрес (інтелектуальний, соціальний та фінансовий), ми вважаємо це скоріше наслідком обставин, ніж людського наміру, чи то з нашого боку, чи з боку наших роботодавців. 

Ми розуміємо, що покращення умов для нас і для всіх людей є наслідком значного росту інтелекту, винахідливості і т.п., особливо за минулі п’ятдесяти років. Це відбулося так швидко, що праця, як і капітал, були підняті хвилею припливу і винесені на вищий рівень. І якщо б ми могли бачити, що в перспективі води припливу продовжуватимуть підніматись і приносити користь для всіх, ми почувались би задоволеними. 

Але ми стурбовані і занепокоєні сьогодні, оскільки бачимо, що це не так. Ми бачимо, що води припливу починають повертатись, і хоч багато людей були ним високо підняті в багатстві, міцно й безпечно осівши на березі безтурботності, розкоші та достатку, однак народні маси не є в такому сталому і безпечному становищі; існує небезпека, що підводна течія цього відпливу опустить їх так низько, як і раніше, або ще нижче. 

Ось чому ми хочемо втримати хоч щось, щоб забезпечити собі суспільне становище зараз і розвиток у майбутньому, поки ще не надто пізно.

     Ми бачимо, що якщо нами не будуть зроблені певні кроки для захисту зростаючого числа ремісників від зростаючої влади монополій, поєднаних із працезаощаджувальною технікою і т.п., то безжалісний закон попиту і пропозиції поглине нас повністю. Саме проти цієї навислої катастрофи, а не проти теперішніх умов, ми вживаємо і шукаємо захисних заходів. 

     Кожен день наші ряди значно збільшуються через природній зріст і через імміграцію, і кожен день стає більше працезаощаджувальної техніки. Тому кожен день зростає число шукаючих роботу та зменшується попит на їх послуги. 

     Отже, якщо дозволити природному закону попиту і пропозиції іти своїм ходом, то він дуже скоро поверне працю туди, де вона була сто років тому, і залишить всі переваги нашого дня в руках капіталу. Саме цьому ми хочемо запобігти.

The two rival parties --
wealth and poverty

The wealthy feel a right to the fruit of their efforts.

    Але швидкість, з якою один винахід слідував за іншим, і, відповідно, зростаючий попит на робочу силу по виробництву цієї працезаощаджувальної техніки, була такою великою, що кінцевий результат був затриманий. Замість того світ охопив “бум” – інфляція цін, заробітної плати, багатства, кредитів (боргів) та ідей – реакція на що починає сьогодні поступово проявлятись.

1) обробляється втричі більше акрів землі, даючи заняття трьом із п’яти працівників і, тим самим, не залишаючи двом іншим нічого іншого, як боротися за іншу роботу;

 2) ті троє, що залишились, можуть при допомозі техніки отримати такий великий врожай, який без техніки отримали би п’ятнадцять чоловік. Такі або ще більші зміни відбулись і в інших галузях за допомогою подібних факторів, наприклад у виробництві заліза та сталі.

     Його зростання було настільки величезним, що різко зросло число працюючих, не дивлячись на те, що техніка сьогодні дає можливість одній людині зробити майже стільки ж, скільки раніше робили дванадцять чоловік.

     Одним із наслідків цього буде те, що дуже скоро продуктивність цієї об’ємної праці більш ніж задовольнить теперішні величезні потреби, котрі замість того, щоб продовжувати зростати, напевне будуть зменшуватись. 

    Адже світ дуже швидко заповнюють залізниці, які перевищують теперішні потреби, а для їх щорічних ремонтів достатньо напевне менше половини існуючих сьогодні підприємств.

Artisan and the laborer

All should be useful to others.

Both labor and capital have benefited from increased   knowledge and inventions.

     Отже ми зіткнулись із надзвичайною ситуацією, коли існує надвиробництво, яке час від часу спричинює бездіяльність і серед капіталу, і серед праці, тоді як, одночасно, хтось не може знайти роботу, яка би давала йому можливість забезпечити собі потреби і вигоди, і тим самим частково вилікувати надвиробництво. 

     І ця тенденція як до надвиробництва, так і до безробіття постійно зростає, вимагаючи певного роду ліків, яких шукають лікарі суспільства, але з яких пацієнт не скористається. 

     Однак ми вважаємо, що клас, який отримав найбільшу вигоду від цього “буму” та інфляції, повинен найбільше постраждати від зворотної дії, а не народні маси. З цією метою і з цих причин наймані робітники намагаються добитися наступних результатів (законами, якщо можливо, або силою та беззаконням в країнах, де з якихсь причин не прислухаються до голосу мас і не дбають про їх інтереси):

The organization of labor.

      Пропонується визначити і обмежити норму грошового процента набагато нижче від сьогоднішньої норми і, тим самим, змусити позикодавців до поблажливості по відношенні до позичальників чи біднішого класу, щоб уникнути бездіяльності або застою їх капіталу. 

     Пропонується або зробити залізниці власністю народу, якими управляли би його службовці, урядові чиновники, або щоб законодавство обмежило їх права, ціни і т.п., змусивши їх діяти таким чином, щоб краще служити інтересам народу. 

     В дійсності, залізниці, побудовані в період інфляції цін, замість того, щоб скоротити свій капітал відповідно до загального зниження вартості в усіх інших сферах промисловості, збільшили свої і так великі виробничі фонди вдвічі або втричі (що всі називають розводженням фондів), нічого не добавляючи до їх реальної вартості. 

     Таким чином, великі залізничні компанії намагаються платити проценти і дивіденди по акціях та боргових зобов’язаннях, які в середньому є в чотири рази більші, ніж ці залізниці реально коштували б сьогодні, якби були збудовані заново. Внаслідок цього терпить суспільство. Фермерам назначають непомірні ціни за перевезення вантажів, і часом вони вважають за краще спалити своє зерно замість палива. 

     Внаслідок цього вартість продуктів для населення є вищою, хоч це не приносить фермерам жодної вигоди. Для виправлення цього пропонується, щоб залізниці виплачували своїм акціонерам біля чотирьох відсотків від їх сьогоднішньої реальної вартості, а не чотири-вісім відсотків від їхньої теперішньої збільшеної в три-чотири рази вартості, що багато-хто з них робить, запобігаючи конкуренції шляхом об’єднань.

One invention has followed another very rapidly.

Supply outruns demand.

Machinery enables one man to accomplish as much as many did formerly

     Вони відчувають, що їхні права (?) використовувати свої привілеї, надані народом, щоб витискати з нього величезні прибутки, основані на фіктивній вартості, грубо порушуються, і вони чинитимуть опір всіма знаними їм способами. Але нам здається, що вони повинні бути вдячними громадськості за її поблажливість, за те, що від них не вимагається повернення мільйонів доларів, здобутих таким чином. 

     Ми відчуваємо, що для народних мас прийшов час рівномірніше розділити благословення цього дня благословень. А щоб це зробити, необхідно законодавчим шляхом вгамувати всі ненаситні корпорації, зажирілі від грошей та влади, отриманих від громадськості, і змусити їх законом служити народу за помірковані тарифи. Жодним іншим способом ці благословення Провидіння не можуть бути гарантовані народним масам. 

     Отже, хоч великі корпорації, що представляють капітал, до певної міри є благословенням і користю, ми кожного дня бачимо, що вони переступили межу цієї користі і стають панами над людьми. І якщо їх не зупинити, то вони скоро перетворять робітників на бідняків та рабів. 

     Корпорації, до числа яких в основному входять люди більш чи менш багаті, швидко починають займати таку ж позицію по відношенні до громадськості Америки, яку займають по відношенню до свого народу лорди Великобританії і всієї Європи, з тим лише винятком, що корпорації є сильнішими.

Over-production and unemployment

     Ми, народні маси, просто бажаємо захистити наші власні права і права наших дітей, накладаючи розумні обмеження на тих, чиє багатство та сила могли б інакше розчавити нас, і чиє багатство та сила, правильно вжиті та обмеженні, могли би бути більш доступним благословенням для всіх.

      Одним словом, підсумовують вони, ми б хотіли запровадити золоте правило: “Робіть іншим те, що би ви хотіли, щоб вони робили вам”.

"Boom" and inflation --
Reaction and recession

      Але люди в теперішньому стані не дотримуватимуться цього правила без примушування. Хоча серед ремісників в світі знайдуться помірковані та справедливі в своїх ідеях, однак більшість не є такою – вона впадатиме в крайність, буде несправедливою та зухвалою в своїх ідеях та вимогах, за межами здорового глузду. 

     Кожна поступка зі сторони капіталістів лише збільшить ці вимоги та ідеї. Кожен, хто має досвід, знає, що зухвалість та влада неосвіченого бідняка є подвійно небезпечною. Так само є серед багатих – деякі з них сповнені співчуття до робітничих класів і були б раді втілити в життя своє співчуття, вживаючи таких заходів, які поступово здійснили б необхідні реформи. 

     Але їх дуже мало, вони абсолютно безсильні вплинути на діяльність корпорацій та й, в значній мірі, на свій приватний бізнес. Якщо вони торговці або виробники, то не можуть скоротити робочі години чи підвищити платню своїм працівникам, оскільки конкуренти продавали би тоді дешевше від них, що привело би до їх фінансового краху, а також їхніх кредиторів і працівників.

Labor demands

The great railroad systems

      Наймані робітники організовуватимуться та об’єднуватимуть свої інтереси, але самолюбство знищить той союз, і кожний, керований в основному тим принципом, інтригуватиме і змовлятиметься в тому напрямку. 

     Владу захопить більшість, неосвічена та зухвала, а кращий клас буде безсильним контролювати те, що було створене його інтелектом. Капіталісти переконаються, що чим більше вони поступаються, тим більші вимоги, і дуже швидко вирішать відкидати всі вимоги.

     Наслідком цього буде постання. І в загальній метушні та недовір’ї капітал буде вилучений з громадських та приватних підприємств, а тоді наступить підприємницька депресія та фінансова паніка. В кінцевому результаті це доведе до відчаю тисячі людей, що залишаться таким чином без роботи. Тоді буде знищений закон і порядок – розбурхане море поглине гори. 

     Таким чином суспільна земля розтопиться, правлячі небеса (церква і держава) проминуть, а всі горді і всі, хто чинить беззаконня, стануть, як солома. Тоді сильні гірко ридатимуть, багаті стогнатимуть, а страх і горе обгорне всіх людей. Навіть тепер в мудрих та далекоглядних людей завмирає серце, коли вони дивляться на те, що приходить на світ – так, як провістив наш Господь (Лк. 21: 26). 

     Писання показує нам, що в цьому загальному розладі номінальна церква (включаючи всі визнання) поступово все більше і більше тягнутиметься до урядів та багатих, дуже втратить свій вплив на народ і, як наслідок, впаде разом з тими урядами. Таким чином небеса [церковна влада], потрапивши в вогонь, проминуть із великим шумом.

Management proposes

     Це переконає всіх, що єдиний реальний спосіб вирішити цю проблему полягає у встановленні сильного та справедливого уряду, який підкорить всі класи і запровадить принципи праведності, доки жорстокосердість людини поступово (при сприятливих обставинах) не уступить місця початковому образу Бога. 

     І саме це Бог обіцяв зробити для всіх за допомогою і протягом Тисячолітнього царювання Христа, яке Єгова запроваджує шляхом покарань та уроків цього дня горя (Єз. 11: 19; 36: 25, 36; Єр. 31: 29-34; Соф. 3: 9; Пс. 46: 9-11).

     Отже ми звертаємось до всіх лагідних – всіх покірних світу, як і до тіла Христа: – Шукайте Господа, всі покірні землі, хто виконує право Його [Його волю]; шукайте правди; шукайте смирення – може ви будете сховані в день Господнього гніву! (Соф. 2: 3) 

     Ніхто на уникне цього горя повністю, але ті, хто шукає праведності і втішається лагідністю, матимуть багато переваг над іншими. Їх спосіб життя, їх звичка думати і діяти, як і їхня прихильність до праведності, що дозволить їм збагнути стан справ і зрозуміти Біблійну розповідь про це горе та його кінець, – все це разом дозволить їм страждати менше, ніж інші, особливо від виснажливих страхів та передчуттів.

     Він прийде, як “злодій вночі”, бо його наближення буде безшумним та непоміченим для цілого світу. Горе цього дня проходитиме в спазмах. Це буде ряд приступів, які з часом ставатимуть частішими і сильнішими, аж доки не настане останній приступ. На це вказує апостол, говорячи: “...Як мука тієї, що носить в утробі” (1 Сол. 5: 2, 3).

      Полегшення настане лише з народженням нового порядку речей – нових небес (духовної влади Христа) і нової землі (реорганізованого суспільства), де правда перебуває (2 Петр. 3: 10, 13), де замість сили та самолюбства законом будуть справедливість та любов.

Wage Workers organize for reform

     Кожного разу, коли ці родові болі нової ери пронизуватимуть нинішній державний організм, його сила та хоробрість слабнутимуть, а болі загострюватимуться. Все, що можуть зробити лікарі суспільства (політичні економісти) для його полегшення, це допомогти і мудро покерувати ходом неминучих родів – поступово приготувати дорогу для цієї події. 

     При всьому бажанні, вони не можуть уникнути цього, оскільки Бог вирішив, що так станеться. Проте багато лікарів суспільства абсолютно нічого не знатимуть про справжню хворобу та необхідність і невідкладність випадку. Вони вживатимуть репресивні заходи. 

     Як тільки кожний приступ горя минатиме, вони використовуватимуть це для зміцнення протидіючих засобів, чим лише збільшать муку. І хоч вони не надовго відтягнуть роди, їх злочинна недбалість прискорить смерть їхнього пацієнта, бо старий порядок речей помре в муках народження  нового.

     Кожна невдала спроба лише додасть Капіталу впевненості в його здібності втримати новий порядок речей в його теперішніх рамках, доки, нарешті, нинішня стримуюча сила організацій та урядів не досягне своєї критичної межі.

      Окови соціального організму розлетяться на куски, закон та порядок зникнуть, а широко поширена анархія принесе все те, що пророки провіщали про горе, “якого не було від існування люду і (дякувати Богу за додаткове запевнення) ніколи не буде” пізніше.

What causes the great trouble of the "Day of Jehovah"?

     Це буде визволення від сатани і всіх тих факторів, які він придумав для поневолення людини в гріх та неправду. І як кари на Єгипет викликали озлоблення, тільки-но вони відмінялись, так і тимчасове полегшення від болів цього Господнього Дня схилятиме деяких до озлоблення, і вони говоритимуть до бідних, як говорили єгиптяни до Ізраїлю:

 “Нероби ви,” а тому й незадоволені. А можливо, подібно до єгиптян, вони намагатимуться збільшити їх тягар (2 М. 5: 4-23). 

     Але в кінці вони шкодуватимуть (як шкодував фараон опівночі під час останньої кари), що раніше не поступали поблажливіше та мудріше (2 М. 12: 30-33). 

     Щоб зауважити наступну аналогію, пригадайте, що горе цього Господнього Дня назване “сімома чашами гніву” або “сімома останніми карами”, і не раніше останньої з них настане великий землетрус (революція), в якій зникне кожна гора (царство) (Об. 16: 17-20).

The melting of society

     Це необхідне приготування до майбутньої праці реституції в Тисячолітньому віці є якраз тим, що пришвидшує горе.

      Досвід породив прислів’я: “Лінощі – мати пороку”, – тим самим схвалюючи мудрість Божого веління: “У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю”. Як і всі Божі рішення, це також є великодушним та мудрим, і в кінцевому результаті воно принесе добро Його створінням. 

     Горе Господнього Дня, яке, як бачимо, вже насувається, підтверджує мудрість Божого рішення, тому що, як ми зауважили, воно надходить як наслідок надвиробництва, викликаного працезаощаджувальною технікою і невмінням різних елементів суспільства пристосуватись до нових умов через самолюбність кожного з них.

A government which will enforce the principles of righteousness

     Якби знання прийшло раніше, то швидше прийшло би і горе. І хоч суспільство могло би реорганізуватись після його бурі та розтоплення, це не була би нова земля [соціальний порядок], де панувала би та мешкала би праведність, але нова земля чи порядок, де гріх та зло рясніли би набагато більше, ніж тепер. 

     Справедливий розподіл користі від працезаощаджувальної техніки привів би з часом до щораз меншої кількості робочих годин. А звільнившись від цього первісного запобіжного заходу, грішна людина із зіпсутими нахилами не вживала би своєї свободи та часу для розумового, морального і фізичного вдосконалення, а, як доказує історія минулого, її тягнуло би до розбещеності та зла.

Those who seek righteousness will suffer less from fear and foreboding.

Society weakens with each new spasm of trouble.

Обов’язок та привілей святих

     Виникає важливе запитання відносно обов’язків святих під час цього горя і їх правильного ставлення до двох протидіючих класів, які вже стають помітними. Цілком можливо, що дехто із святих ще буде в тілі принаймні частину цього палаючого часу. 

     Але їх становище в ньому відрізнятиметься від становища інших – не тим, що вони будуть чудовим способом збережені (хоч виразно обіцяно, що хліб та вода їм будуть запевнені), але тим, що вони, будучи навчені Божим Словом, не відчуватимуть тих тривог та безнадійного страху, що охопить весь світ. 

     Вони сприйматимуть горе, як приготування (згідно Божого плану) до благословення цілого світу, чим будуть підбадьорені та потішені. Це переконливо представлено в Пс. 91; Іс. 33: 2-14, 15-24.

Labor pangs in the birth of a new era

Emancipation of the world at the hands of one greater than Moses.

     Апостол писав, що “великий же зиск – то благочестя із задоволенням”. І хоча це завжди було доречним, воно буде вдвічі потрібніше в День Господа, коли незадоволення буде головною хворобою всіх класів світу. Святі повинні бути серед них помітним винятком. 

     Ніколи ще не було такого часу, коли незадоволення було б таким поширеним, хоч ніколи ще не було такого часу, коли люди мали би так багато милостей і благословень. Куди не глянь, чи то в палаци багатих, зі всім їх комфортом та розкішшю, яких навіть Соломон у всій своїй славі не уявляв, чи то в затишний дім ощадного і поміркованого робітника, де є признаки смаку, комфорту, мистецтва та розкоші, ми бачимо, що у всіх відношеннях сьогодні є набагато більше всього необхідного, ніж в будь-яких інший період від часу створення. 

     І все ж люди нещасливі та незадоволені. Справа в тому, що бажання самолюбного і зіпсутого серця не знає меж. Самолюбство настільки заволоділо всіма, що, оглянувшись, ми бачимо, як весь світ безумно пхається, женеться і хапається за багатство. 

     Та оскільки одиниці досягають успіху, всі решта сповнені заздрості та роздратування, що не вони є щасливцями, і всі незадоволені та нещасні – ще більше, ніж будь-коли раніше.

The Day of Trouble is right on time -- God’s due time.

Society is unable to adjust to new circumstances.

Had the knowledge come sooner, the trouble would have come sooner.

Отже вони мають задоволення із своїм благочестям, але не тому, що не мають жодних амбіцій, а тому, що їхні амбіції скеровані в небесну сторону і поглинуті зусиллям скарбувати скарби на небі та буди багатим в очах Бога. З огляду на це, а також на їх знання Божих планів, об’явлених в Його Слові, вони задоволені всім тим земним, що дає Бог. Вони можуть радісно співати:

“Вдоволений, як би не жив, Бо Бог веде мене завжди”.

    Тому ми переконуємо святих залишити боротьбу жадоби ти пихи з її незадоволенням і прагнути до вищих багатств та миру, який вони дають. Ми хотіли б нагадати їм слова апостола:

     “А як маємо [необхідну] поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того, а ті, хто хоче багатіти [успішно чи ні], упадуть у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають [штовхають] людей на загладу та погибель. 

     “Бо корінь усього лихого – то грошолюбство [багатих чи бідних], якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання. 

     “Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов’ю, терпеливістю, лагідністю! 

     “Змагай добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання...” (1 Тим. 6: 6-12).

Provide things decent and needful, with contentment.

     Крім прикладу, поради святих тим, хто їх оточує, повинні узгоджуватися з їхньою вірою. Це повинно бути, як мазь і лікуючий бальзам. 

     Повинна використовуватись кожна нагода, щоб вказувати світу на наближення кращого часу, проповідувати їм майбутнє Боже Царство і показувати їм справжню причину теперішнього горя та єдині ліки (Лк. 3: 14; Євр. 13: 5; Фил. 4: 11).

     Отже, бачачи обидві сторони проблеми, радьмо всім бажаючим слухати бути задоволеними тим, що вони мають, і терпеливо чекати, коли Бог у призначений Ним час і спосіб дасть їм багато благословень, приготованих Його любов’ю і мудрістю.

      Але через виконання нашої місії, проповідування доброї новини про викуп, даний за всіх і, відповідно, про майбутні благословення для всіх, ми будемо справжніми вісниками царства – його послами миру. 

     Так написано: “Які гарні на горах [царствах] ноги благовісника [останніх членів тіла Христа], що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає” (Іс. 52: 7).

"Let your conversation be without covetousness; and be content with such things as ye have..."
Hebrews 13:5

     Вони запевнені, що їхня праця не буде даремною, бо коли суди Господа є на землі, то мешканці світу навчаються правди (Іс. 26: 9).

Heralds of the Kingdom -- Ambassadors of Peace

     Але Господні діти не повинні відчувати жодної прихильності до зарозумілих та ненаситних бажань і спроб будь-якого класу. Їх мова повинна бути спокійною і стриманою, завжди скерована до миру, якщо не порушуються принципи.

The Kingdom at hand is the only remedy and hope.

The eminent Kingdom...

     Вони повинні пам’ятати, що це є Господня  битва, і коли йдеться про політичні чи соціальні проблеми, то у них немає іншого реального вирішення, крім вирішення, провіщеного в Божому Слові. 

     Тому обов’язком посвячених є перш за все пильнувати, щоб вони не перешкоджали колісниці Єгови, а тоді “стояти і бачити спасіння Господа”, тобто усвідомлювати, що це абсолютно не їх справа приймати участь у боротьбі – це робить Господь за допомогою інших факторів. 

     Незважаючи на всі ці речі, вони і далі повинні продовжувати свою місію, проповідуючи наближення небесного царства як єдиних ліків для всіх класів і як єдиної їхньої надії.