Р О З Д І Л  XI

ТРИ ДОРОГИ: ШИРОКА ДОРОГА, 

ВУЗЬКА ДОРОГА І БИТА ДОРОГА

Few find the "narrow way" to life today.

“ПРОСТОРІ ворота знищення і широка та дорога, що веде туди; і багато-хто входять через неї. Які вузькі ворота життя; яка важка та дорога, що веде туди! І як мало тих, що знаходять її” (Мт. 7: 13, 14 – Diaglott).

The "highway of holiness" will be available for all.

“І буде там бита дорога та путь, і будуть її називати: дорога свята, – не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти. Не буде там лева, і дика звірина не піде на неї, не знайдеться там, а будуть ходити лиш викуплені” (Іс. 35: 8, 9).

Широка дорога до знищення

     Ця дорога названа так тому, що вона є найлегшою для зіпсованого людського роду. Шість тисяч років тому засуджений до знищення грішник Адам (і все людство, представлене в ньому) ступив на цю дорогу і після дев’ятсот тридцяти років досяг її кінця – знищення. 

     Минали роки та століття, стежка вниз ставала все рівніше протоптаною і людський рід все швидше й швидше нісся до загибелі, а дорога з дня на день ставала все більше відшліфованою, слизькою та гладкою через гріх. 

     І справа не тільки в тому, що дорога стає все більше слизькою, але й в тому, що людство з кожним днем втрачає силу опору, так що тепер середня тривалість людського життя знаходиться в межах тридцяти п’яти років. Люди тепер досягають кінця дороги –знищення – на дев’ятсот років швидше від першої людини.

For 6,000 years, sin and death have reigned relentlessly. 

     Протягом шести тисяч років гріх та смерть безжалісно панували над людством і гнали його цією широкою дорогою до знищення. І нарешті у Віці Євангелії була “виведена на світло” дорога спасіння.

      Хоча в минулих віках промені надії трохи були видні в образах та тінях, і дехто з радістю їх вітав і діяв під їх впливом, але життя та безсмертя було виведене на світло лише зі з’явленням Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа та з проголошенням апостолами радісної звістки про відкуплення, прощення гріхів і, як результат, воскресіння із загибелі (2 Тим. 1: 10).

Jesus called the new way the "narrow way to life."

     Хоч шлях спасіння від широкої дороги загибелі був виведений на світло Євангелією, все ж широкі маси людства, зіпсуті гріхом та засліплені противником, не звертають уваги на радісну вістку. 

     Тим же, хто сьогодні з вдячністю приймає обітницю життя (відродження до людського існування) через Христа, вказана нова дорога, яка була відкрита і якою посвячені віруючі можуть виходити за межі людської природи й змінитися до вищої природи – духовної. Цю нову дорогу, “посвячену для нас” – царського священства (Євр. 10: 20 – Diaglott), – наш Господь назвав

“Вузька дорога до життя”

     Наш Вчитель говорить, що через вузькість цієї дороги більшість віддає перевагу широкій дорозі до загибелі.

 “Тісні [трудні] ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, – і мало таких, що знаходять її”.

     Життя – це загальний і широкий термін, але тут наш Господь вживає його в стосунку до найвищої форми життя, що відноситься до божественної природи – безсмертя, нагороди, по яку Він запросив нас бігти.

The divine nature is life independent, unlimited, exhaustless.

     Отже, створіння в жодному випадку не є частиною чи похідною єства або природи Творця, як дехто собі уявляє, а є ділом Його рук, наділеним життям.

     І ця властивість, яка належить виключно божественній природі, виражена терміном безсмертя. Як було показано в попередньому розділі, безсмертний означає непідвладний смерті і, відповідно, непідвладний хворобам та болю. Фактично, безсмертя можна вживати як синонім божественності. 

     З божественного безсмертного джерела витікає все життя і благословення, кожний добрий та досконалий дар, подібно як земля одержує від сонця своє світло та енергію.

     Світло те саме, але предмети, на які воно падає, відрізняється своїми можливостями сприймати його й передавати. Так і життя: усе воно тече з єдиного невичерпного джерела. Устриця має життя, але в неї такий організм, що не може прожити довго, як і звичайна цегла погано відбиває сонячне світло. 

     Так само відбувається з кожним вищим виявом життя – з тваринами, рибами і птахами. Як різні види скла під сонячним промінням, так і всі ці різноманітні створіння по-різному проявляють свої різноманітні органічні можливості, коли життя оживляє їх організми.

     Настільки чудово була вона сформована, що могла отримувати і зберігати життя, користуючись забезпеченими Богом засобами, і ніколи не гаснути. Тож Адам перед гріхопадінням був величнішим від всіх інших земних створінь – не через якусь різницю у даній йому першооснові життя, а завдяки величнішому організму. 

     Однак пам’ятаймо, що як діамант може відбивати світло лише тоді, коли на нього світить сонце, так і людина може мати і втішатись життям тільки тоді, коли продовжується підтримування життя.

     Бог подбав, щоб чоловік в Едені мав доступ до дерев, які підтримували життя. Рай, де він був поселений, був щедро засаджений великою кількістю “кожного [виду] дерева”, на їжу смачного та принадного на вигляд (1 М. 2: 9, 16, 17). Серед дерев життя, добрих для їжі, було одне заборонене. 

     Хоч на якийсь час було заборонено їсти з дерева знання, він міг вільно їсти з дерев, які досконало підтримували життя. Від них його було відлучено лише після гріхопадіння, щоб таким чином був виконаний вирок смерті (1 М. 3: 22).

      Коли гріх позбавив людство права на життя, і від нього було відібране це джерело, дорогоцінний камінь зразу ж почав втрачати свій блиск та красу, аж поки його останній слід не зник в могилі. Людська краса нищиться, як міллю (Пс. 39: 12). Як діамант втрачає свою красу і блиск, коли зникає світло, так і людина втрачає життя, коли Бог позбавляє її підтримки.

"There is no work... nor knowledge... in the grave..."

“Сконає людина – то де ж вона є?” (Йов. 14: 10) 

“Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані – того він не відає” (вірш 21). 

“Бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні розуму, ані знання, ані мудрості” (Екл. 9: 10).

Man is to have
his beauty restored.

     Саме завдяки жертві за гріх, жертві Христа “всі, хто в гробах... повиходять”. Буде реституція всього: спочатку можливість або пропозиція реституції всім, а в кінцевому результаті – досягнення людської досконалості всіма тими, хто коритиметься Відкупителю.

Divine nature was originally the possession of God.

"Who only hath immortality..."
I Timothy 6:16

     І ми насмілюємось претендувати на таку велич слави? Немає сумніву, що без конкретного і чіткого запрошення ніхто не мав би права прагнути цього.

     Всі інші істоти: ангели, люди, тварини, птахи, риби і т.д. є лише посудинами, кожна з яких має свою міру життя; і всі відрізняються характером, здібністю та властивостями, відповідно до того організму, який кожному з них зволив дати Творець.

    Далі ми дізнаємось, що Єгова – Єдиний, Хто на початку мав безсмертя – високо підніс Свого Сина, нашого Господа Ісуса, до тої ж божественної безсмертної природи. Тому тепер Він є образом істоти Отця (Євр. 1: 3). Читаємо:

“Бо, як має Отець життя Сам в Собі [Боже визначення “безсмертя” – життя в самому собі, що не виходить з інших джерел, не залежить від обставин, а є незалежним і невід’ємним], так і Синові дав життя мати в самому собі” (Ів. 5: 26).

     Отже з часу воскресіння нашого Господа Ісуса вже дві істоти є безсмертними. І яка дивовижна милість! – ця сама пропозиція дана Нареченій Агнця, що вибирається протягом Євангельського віку. 

     Але не всі з величезного числа тих, хто називає себе Церквою, одержить цю велику нагороду. Її одержить лише “мала черідка” переможців, котрі біжать так, щоб її здобути; котрі ретельно наслідують Вчителя; котрі, як і Він, йдуть вузькою дорогою жертвування до самої смерті.

      Коли вони народяться з мертвих у воскресінні, то матимуть божественну природу та вигляд. Це  безсмертя, незалежна, існуюча в собі божественна природа і є тим життям, до якого веде вузька дорога.

     Але “ще не виявилось, що́ ми будемо” – що таке духовне тіло, – “та знаємо, що коли з’явиться, то будемо подібні до Нього” і розділимо “славу, що повинна з’явитись” (1 Ів. 3: 2; Кол. 1: 27; 2 Кор. 4: 17; Ів. 17: 22; 1 Петр. 5: 10; 2 Сол. 2: 14).

      Всі інші далі є на широкій дорозі, бо поки що лише ці уникнули осуду, що тяжіє над світом. Цей єдиний шлях життя, відкритий сьогодні, є важкий, і мало тих, хто хоче ним йти. Численні маси людей в своїх слабостях надають перевагу широкій та легкій дорозі самозадоволення.

     Як “людина Христос Ісус” віддала, пожертвувала Своє життя за світ, так і вони стають разом з Ним учасниками жертви. Справа не в тому, ніби Його жертва була недостатньою і потрібні були інші, а в тому, що їм дозволено служити і страждати з Ним, щоб стати Його нареченою і співспадкоємцем, хоч Його жертва є абсолютно достатньою. 

     Отже, тоді як світ є під осудом смерті і вмирає з Адамом, про “малу черідку” сказано, що вона (через процес оправдання вірою та жертвування) вмирає з Христом. Вони жертвують і вмирають з Ним як людські істоти, щоб з Ним стати учасниками божественної природи і слави. Бо ми віримо, що якщо помремо з Ним, то і житимемо з Ним. Якщо ми страждатимемо з Ним, то і будемо разом прославлені (Рим. 8: 17; 2 Тим. 2: 11, 12).

     Із закінченням Євангельського віку зачиниться вузький шлях до безсмертя, оскільки вибрана “мала черідка”, для випробування і перевірки котрої він був призначений, буде зібрана. 

     “Ось тепер час приємний [грецьке дектос – прийнятний, сприятливий]” – час, коли ті, хто жертвує собою, входячи під заслугу Ісуса і стаючи мертвими з Ним, є прийнятними для Бога як жертва приємних пахощів. 

     Смерть, як вирок на Адама, не буде дозволена вічно. В Тисячолітньому віці вона буде скасована. Але, як жертва, вона приймається і нагороджується лише під час Євангельського віку.

"For as many as are led by the Spirit of God, they are the sons of God."
Romans 8:13,14

     Нове життя легко придушити. Ап. Павло запевнює нас, що коли ми, зачаті від Духа через правду, житимемо по тілу, то помремо (втратимо наше життя), але якщо Духом вмертвлятимемо (віддаватимемо на смерть) тілесні справи (схильність людської природи), то (як нові створіння) житимемо. 

     Бо сини Божі – це ті, хто ведений Духом Божим (Рим. 8: 13, 14). Всім посвяченим надзвичайно важливо це пам’ятати. Бо якщо ми склали з Богом угоду, обіцявши пожертвувати людську природу, і якщо ця жертва була Ним прийнята, то марно намагатись забрати її назад. 

     Людська природа вже вважається Богом мертвою, і вона дійсно мусить померти і ніколи більше не відроджуватись. Тож все, що можна здобути, повертаючись жити по тілу, – це невеличкі людські утіхи за рахунок нової духовної природи.

     Вони до деякої міри втратили з виду запропоновану нам нагороду і намагаються йти якимось середнім шляхом – зберегти Божу ласку і ласку світу, забуваючи, що “дружба зі світом – то ворожнеча супроти Бога” (Як. 4: 4), і що настановою для тих, хто біжить по нагороду, є наступне: не любіть світу і не шукайте слави один в одного, а лише тієї слави, що від Єдиного Бога (1 Ів. 2: 15; Ів. 5: 44).

      Згідно слів апостола, вони віддані сатані на загибель тіла, щоб дух (ново зачата природа) міг спастись в день Господа Ісуса (1 Кор. 5: 5). І якщо вони правильно сприймуть таке покарання, то в кінцевому результаті одержать духовне становище.

The rugged, steep, narrow way of the Christian

The difficulties of the narrow way are a separating principle, refining the people of God.

     Наш шлях – нерівний, крутий та вузький, і якби не сила, яка дається для кожного наступного кроку подорожі, ми б ніколи не змогли досягти мети. Але ми чуємо підбадьорливі слова нашого Вождя: – Будьте відважні! Я переміг! Досить тобі Моєї благодаті – бо сила Моя здійснюється в немочі (Ів. 16: 33; 2 Кор. 12: 9).

     Труднощі цієї дороги повинні діяти як відокремлюючий принцип для освячення і очищення “особливого народу”, щоб йому бути “спадкоємцями Божими і співспадкоємцями Христовими”.

      Враховуючи це, приступаймо відважно до трону благодаті, щоб одержати милість і знайти ласку для допомоги в час потреби, коли ми ведемо добру боротьбу віри і надіємось на “вінок слави” – безсмертя, божественну природу (2 Тим. 4: 8; 1 Петр. 5: 4).

Бита дорога святості

     Тоді як особлива надія Євангельського віку є такою надзвичайно славною і шлях до неї є відповідно важким (вузьким, перегородженим труднощами та небезпеками на кожному кроці), так що мало-хто знаходить його і одержує велику нагороду в його кінці, новий порядок речей майбутнього віку має бути цілком іншим. 

     І інша надія є дана, і шлях до неї веде інший. Дорога до безсмертя є дорогою, яка вимагає жертвування надій, амбіцій і бажань, законних за інших умов – жертвування людської природи назавжди.

       А от дорога до людської досконалості, до реституції – надії світу – вимагає лише зректись гріха: не жертвувати людські права та привілеї, а правильно ними користуватись. Це вестиме до особистого очищення і повернення до того образу Бога, яким був Адам, перш ніж у світ ввійшов гріх.

Garden of Gethsemane

The Narrow Way is a pathway of sacrifice and "Gethsemane"
experiences.

     На відміну від вузької дороги, яку мало-хто знаходить, ця дорога названа “битою дорогою”, загальною дорогою – не вузькою, крутою, нерівною, важкою і перегородженою стежкою, а особливо приготованою дорогою для легкої подорожі, спеціально впорядкованою для зручності та комфорту подорожніх. 

     Вірші 8 та 9 пояснюють, що ця загальна дорога відкрита всім відкупленим – кожній людині. Кожний, за кого вмер Христос і хто усвідомить і скористається можливостями та благословеннями, купленими дорогоцінною кров’ю, зможе ввійти на цю Биту Дорогу Святості, що вестиме до великої мети досконалої реституції до людської досконалості і вічного життя.

     Крім того виправдання не буде приписане людям і їм не буде дароване приписане становище святості та досконалості в Божих очах. Ступивши на цю биту дорогу святості, вони завдяки старанням та послуху зможуть дійти нею до дійсної досконалості – для цього їх Відкупитель, царюючи тоді в силі, створить їм найсприятливіші умови.

       Кожному, в міру його потреби, буде надана допомога мудрим та досконалим урядом нового царства. Це ж, подумає хтось, і є законний результат викупу. Якщо наш Господь, людина Ісус Христос, дав Себе на викуп за всіх і бажає, щоб всі прийшли до знання правди, а через неї – до дійсної досконалості, то чому ж Він зразу не створить для всіх доброї та широкої дороги? 

     Чому Він не усуне перешкод, каменів спотикання, ям та пасток? Чому не допоможе грішнику повернутись до повної гармонії з Богом, замість того, щоб робити дорогу вузькою, нерівною, тернистою, яку важко знайти, а ще важче нею йти? 

     Нездатність правильно дослідити Слово правди й побачити, що теперішня вузька дорога веде до особливої нагороди і призначена для випробування та вибору малої черідки співспадкоємців, тіла Христа, котрі після вибору і вивищення із своїм Головою благословлятимуть всі народи, привела декого до дуже заплутаних ідей в цьому питанні. 

     Не розуміючи Божого плану, багато-хто намагається проповідувати биту дорогу святості, легкий шлях до життя вже в теперішньому часі, коли такого шляху ще не існує. Вони заплутують цю справу і йдуть на компроміс, щоб пристосувати факти і Святе Письмо до своїх помилкових теорій. 

     На битій дорозі, що незабаром відкриється, буде заборонене лише все грішне, тоді як подорожуючі вузьким шляхом мусять зректись самих себе, пожертвувати багато того, що не є грішним, а також вести постійний бій проти гріха, який оточує їх. Це – стежка жертвування, тоді як в майбутньому віці повинна бути бита дорога праведності.

Righteousness will finally receive its due reward.

     Тут є лев зіпсованої громадської думки, який не дає багатьом наважитись коритись наказам сумління в справах щоденного життя – в одязі, в домашніх справах, в професійній діяльності і т.д. Лев спокуси до міцних напоїв заважає тисячам тих, котрі були б раді, якби його не стало. Прибічники сухого закону і тверезості стикаються нині з непосильним для себе завданням, яке може виконати лише влада і сила наступного віку. 

     Це ж саме можна сказати і про інші достойні спроби моральної реформи. “І дика звірина не піде на неї”. Більше не будуть дозволені гігантські корпорації, створені, щоб відстоювати самолюбні індивідуальні інтереси за рахунок загального блага. 

     “Не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі [царстві]”, говорить Господь (Іс. 11: 9). Хоч і будуть свої труднощі, пов’язані з усуненням злих нахилів і т.п., все ж в порівнянні з вузькою дорогою цього віку та дорога буде легкою.

       Буде зібране все каміння (камені спотикання), і для людей підніметься прапор правди (Іс. 62: 10). Незнання та забобони відійдуть в минуле, праведність одержить належну нагороду, а зло справедливо матиме по заслузі (Мал. 3: 15, 18). 

     За допомогою благотворних покарань, відповідного заохочення та зрозумілих вказівок людство, як блудний син, що повернувся додому, буде виховуватись та виправлятись аж до повної досконалості, яку втратив батько Адам. Таким чином 

Broad Road

Highway of Holiness

Narrow Way

“Господні викупленці вернуться [від загибелі, по величній битій дорозі святості] ...зо співом ...і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зітхання втечуть” (Іс. 35: 10). 

     Наш Господь згадував лише про два шляхи, бо на відкриття третього ще не прийшов тоді час – точно так само, як, проголошуючи радісну новину, Він сказав: “Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!” – але не згадав “дня помсти”, бо тоді ще не прийшов для нього час (порівняйте Лк. 4: 19 і Іс. 61: 2). 

     Тепер же, коли вузька дорога наближається до завершення, все виразнішою стає велична бита дорога праведності в світлі зоріючого дня.

     Отже, ми вияснили, що таке “Широка Дорога”, якою йдуть сьогодні маси людства, обманені “князем цього світу” і керовані зіпсутими нахилами. Ми вияснили, що ця дорога була започаткована через “непослух однієї людини”, через який наш рід почав різко по ній опускатися. 

     Ми вияснили, що “Бита Дорога Святості” має бути відкрита нашим Господом, Котрий дав Себе на викуп за всіх, визволяючи всіх від загибелі, до якої веде “Широка Дорога”; що вона свого часу буде доступною та легкою для всіх визволених, котрі куплені Його дорогоцінною кров’ю. 

     Більше того, ми зрозуміли, що теперішня “Вузька Дорога”, відкрита заслугою цієї ж дорогоцінної крові, є особливою дорогою, що веде до особливої нагороди, і що вона спеціально є такою вузькою і важкою для випробування і виправлення тих, хто вибирається тепер до участі в божественній природі і співспадкоємства з нашим Господом Ісусом в Царстві слави, яке вже незабаром відкриється для благословення всіх людей. 

     Ті, хто має цю надію і хто бачить цю нагороду, можуть – в порівнянні – вважати всі інші надії втратою та сміттям (Фил. 3: 8-15).